Передмова

Передмова

"Немає нічого дорожчого за освіту і знання,

хіба що їхня відсутність"

Manfred Arnu


Передмова

Слово "реформа" у багатьох європейських країнах майже щодня лунає з екранів телевізорів і обговорюється на шпальтах різноманітних видань. В Україні не може бути по-іншому, адже системне реформування нашої держави це одна із найнагальніших потреб сьогодення.

На перший погляд реформа у юридичній освіті та науці це лише одна зі сфер реформування зі своїми чіткими межами. Однак це аж ніяк не означає, що ця реформа зачіпає лише обмежену, передусім суто науково-теоретичну царину. Навпаки, її вплив дуже широкий, адже випускники юридичних вишів стають суддями, чиновниками, адвокатами, викладачами та представниками інших юридичних професій. Відтак йдеться про тих, хто управляє державою та суспільством і формує його майбутнє.

Саме тому ідея реформи юридичної освіти і науки повинна ґрунтуватися на  науковому підході та практичному досвіді. Окрім цього, у час глобальної конкуренції не обійтися і без досвіду зарубіжних країн та відповідних носіїв знань.

З цією метою юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка за фінансування та активної підтримки Федерального міністерства освіти і наукових досліджень Федеративної Республіки Німеччина 2122 листопада 2014 року організував міжнародну наукову конференцію "Європеїзація української юридичної освіти: німецько-український досвід / Німецько-український правознавчий діалог", де зустрілись численні українські та німецькі юристи-фахівці з різних галузей права.

Першим результатом цієї конференції стала збірка виступів її учасників.

А ця «Біла книга» є наступним кроком, зробленим задля систематизації  критичних висновків конференції, формулювання пропозицій щодо реформування юридичної освіти і науки в Україні, а також задля інформування про це німецьких колег. Саме тому вона складається з двох різномовних версій більшої за обсягом  україномовної частини, у якій подано аналітичні та перекладні матеріали, що можуть бути використані для реформування юридичної освіти в Україні, та німецькомовної частини, яка складається лише з аналітичних матеріалів конференції, перекладених німецькою мовою (упорядники вирішили не подавати тут оригінали німецьких джерел, які
у першій частині книги перекладено українською, оскільки вони є
у вільному доступі).

Слід наголосити, що критичні висновки «Білої книги» стосуються не тільки юридичної освіти і науки, адже вони за своєю суттю збігаються із висновками, запропонованими Міністерством освіти науки України у "Стратегії реформування вищої освіти до 2020 року". Висловлені тут думки загалом вписуються у цілісну концепцію реформи української університетської освіти.

Окрім цього, ця «Біла книга» містить велику кількість інформації щодо німецької юридичної освіти і науки. У ній наведено приклади з Німеччини, переважно федеральної землі Баварія, де діють досить ретельно напрацьовані і перевірені практикою правила, які піддавались перевірці упродовж багатьох десятиліть і нині продовжують перевірятись та вдосконалюватись. Окрім цього, у цьому виданні запропоновано важливу інформацію щодо засад юридичної освіти і науки ФРН, зокрема подано витяг із підручника Томаса Манна та Петера Й. Теттінґера "Введення у юридичну техніку: письмові контрольні роботи («клаузури») семестрові та семінарські роботи дисертації". Мета всіх запропонованих у цьому виданні джерел подати українському читачеві комплексний набір інформації для  самостійної роботи із впровадження реформ. Акцент зроблено на "самостійному реформуванні", оскільки тут, як і в інших областях емпіричного досвіду, насамперед слід виходити з українських особливостей і давати їм адекватні пояснення і розвязання. На противагу сліпому впровадженню зарубіжних систем вона має стати однією з ключових основ реформ. Адже мета реформи новий рівень української навчальної та наукової культури, а не красивий зовнішній вигляд.

Автори й упорядники «Білої книги» вважають її своїм першим кроком на шляху спрямування дискусій щодо реформи юридичної освіти і науки в Україні у практичне русло. Те, що юридичні факультети окремих  вищих навчальних закладів України вже здійснюють деякі кроки, запропоновані у цій книзі, її автори й упорядники вважають підтвердженням правильності обраного напрямку роботи. Однак головна мета полягає у тому, щоб реформувати юридичну освіту і науку в Україні системно, а не творити «острівці прогресу» у межах старої системи, які не принесли Україні великої користі. Відтак напрошується висновок: або ми вважаємо реформування України "нашою" справою, або бачимо її як шмат території, на якій нам тимчасово доводиться жити. Вибір за нами!