Відсутність єдиних стандартів

1.1.

1.1. Відсутність єдиних стандартів

Відсутність державного освітнього стандарту певною мірою зумовлена браком цілісного та комплексного бачення змісту, мети, завдань й організаційно-правових форм навчального процесу у правничій галузі, а також проблемами з переліком спеціальностей і спеціалізацій1. На сьогодні Україна спромоглася підготувати лише Проект Галузевого стандарту вищої освіти України освітньо-кваліфікаційної характеристики "бакалавр" напряму підготовки "Правознавство" ("Право"), який, будучи розробленим у 2004 р., так і залишився проектом. 

Українська юридична освіта вимагає існування єдиного державного стандарту, при формуванні якого важливим повинно стати дотримання низки основних принципів, задля яких необхідно:

1) чітко визначити каталог необхідних дисциплін (це повязано, передусім, із необхідністю перегляду навчальних планів вищих навчальних закладів). На сьогодні середня кількість дисциплін, які вивчають на юридичних факультетах, складає 6070. Як приклад, навчальний план юридичного факультету Мюнхенського університету імені Людвіґа Максиміліана містить лише 33 обов'язкові правничі дисципліни і від 10 до 15 курсів спеціалізації2; інші дисципліни пропонуються як факультативні. Значна кількість українських правничих дисциплін призводить до подрібнення великих системних курсів, дублювань та паралелізму при вивченні тих чи інших тем, введення низки вузьких, затеоретизованих і непотрібних спецкурсів. Поряд з викладеним, за необхідне вбачається впровадження низки курсів із порівняльного та європейського права для уніфікації рівня знань із провідними європейськими навчальними закладами;

2) здійснити професіоналізацію загальногуманітарних дисциплін або, як говорять окремі науковці, "юридизацію юридичної освіти"3. Адже вища школа повинна із особистості формувати особистість-фахівця. Саме тому в наукових публікаціях порушується питання про доцільність формування у студента необхідних знань із загальноосвітніх дисциплін, які повинні розкриватись або під час читання спеціалізованих юридичних дисциплін (наприклад, загальні економічні знання можна поглиблювати через курси цивільного, фінансового, банківського права, історичні через історію держави та права тощо), або через впровадження юридично спрямованих загальноосвітніх курсів (наприклад, "Філософія права", "Соціологія права", "Етика права" тощо).

3) перейшовши за новим законом на дворівневу освіту (не беручи до уваги PhD), де основними є два освітньо-кваліфікаційних рівні "бакалавр" та "магістр", необхідно дати відповідь на два питання: куди діти "армію спеціалістів", які здобули освіту в радянський і, так би мовити, ранній український період, і хто такий бакалавр? Адже сьогодні в законодавстві України не встановлено чіткого правового статусу цього освітньо-кваліфікаційного рівня, не визначено чіткого переліку посад та робіт, які можуть обіймати особи з даним кваліфікаційним рівнем. І оскільки на сьогодні бакалавр все ще розглядається як "недоспеціаліст", тому разом зі стандартом нам слід запропонувати зміни до Державного класифікатора професій, у яких необхідно відобразити, що бакалавр є повноцінним фахівцем у сфері права і може обіймати переважну більшість юридичних посад або, принаймні, має право продовжувати здобуття юридичної освіти у спеціалізованих вищих навчальних закладах юридичного спрямування (напр., Академії адвокатури).

4) зосередити більшу увагу на питанні якості освіти, яке також безпосередньо повязане з питаннями методики навчання, а саме:

4.1) слід забезпечувати спадковість знань при побудові курсів. Зокрема навчальні плани необхідно будувати таким чином, щоб студент розумів послідовність та взаємозвязок пропонованих дисциплін. При цьому, не можна нехтувати фундаментальними теоретичними знаннями, які повинні читатись як обовязкові, а не як факультативні, а на їхній основі - вивчати базові загальні курси конституційного, цивільного, адміністративного й кримінального права, причому починаючи вже з другого семестру;

4.2) потрібно змінити підхід до викладання юридичних дисциплін. Адже сьогодні можна спостерігати таку картину, коли вищі навчальні заклади, викладаючи ті чи інші дисципліни, намагаються йти шляхом "спрощенства", перетворюючи підручники у фактичні коментарі зібраного законодавства. Останні, на відміну від аналітичних німецьких коментарів, скоріше нагадують розширені глосарії.  

4.3) необхідно звернути увагу на рівень навчально-методичних матеріалів, підручників, посібників. Адже в Україні, попри значний розвиток видавничої справи, доволі невисоким є коефіцієнт якісних підручників. Поширеною стала практика простого переписування або перекладу. Як влучно відмітив Б. М. Топорнін, "підручників стало більше, ніж викладачів з предмету". Книжкову продукцію заполонили книги типу "до іспиту за одну ніч". З огляду на зазначене, варто запровадити конкурсний відбір на друк підручників. Іншою проблемою є відсутність фундаментальних наукових розробок, у т.ч. системних монографій. Дисертації стають все більше "прикладними", "неавторськими";

4.4) слід забезпечити звязок науки з практикою. Водночас потрібно зауважити, що, як правильно зазначає академік В. Я. Тацій, формування юридичної освіти на сьогодні здійснюється "від практики", що могло б бути допустимим для стабільного правового суспільства з постійними професійними традиціями та стабільним соціальним порядком. Для суспільства та держави, що перебувають на стадії реформування, такий підхід явно не виправдовує себе та призводить до перепрагматизації4. Лише вирішивши проблему якісного співвідношення теорії та практики в навчальному процесі та зорієнтувавши освіту на прикладний характер її застосування, ми зможемо випускати із вищих навчальних закладів спеціалістів, які, окрім фундаментальних знань, володітимуть відповідними навичками та уміннями5.


1 http://www.osce.org/uk/ukraine/108309?download=true.

2 Prüfungs- und Studienordnung der Ludwig Maximiliansuniversität München für den Studiengang Rechtswissenschaften mit dem Abschluss erste Staatsprüfung (2012) vom
28.09.2012, Anhang 7.

3 Топорнин Б. Н. Правовая реформа и развитие высшего юридического образования в России / Б. Н. Топорнин // Государство и право. 1996. № 7. С. 43.

4 Образование в Украине нуждается в немедленной реформе // Куда пойти учиться : Твой справочник учебных заведений [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.gotostudy.com.ua/news/862.html.

5 Стефанчук Р. О. Проблеми стандартизації вищої юридичної освіти: український та закордонний досвід // Матеріли  міжнародної науково-практичної конференції "Європеїзація  української юридичної освіти: німецько-український досвід" (21 і 22 листопада 2014 р.). Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2015.
С. 124 133.