Прийнятне застосування законів

3.2._частина 3_розділ 3_пар. 6_VI_1_а)

VI. Прийнятне застосування законів

Успішне опрацювання визнаних відповідними / актуальними
у справі правових питань може бути досягнуто тільки тоді, коли студент може належно застосовувати відповідні закони. Переконлива інтерпретація закону і коректна субсумція є ключовими методологічними вимогами для того, щоб успішно скласти іспит. Крім того, студенти також повинні продемонструвати певне володіння інструментами заповнення / закриття прогалин (стор. 260), бути знайомими з питаннями конкуренції норм та вміти реалізовувати ці знання1.

1. Переконливе тлумачення (інтерпретація) закону

При перевірці розвязаних на іспиті завдань і домашніх робіт велику увагу завжди звертають на переконливе тлумачення закону. Тут студент може показати, що він навчився знаходити належні норми для застосування їх до реального конфлікту і вирішення справи, розгортаючи зміст цих норм як базу для коректної субсумції обставин справи під ознаки / елементи норми. Інтерпретація закону не повинна в ліберальній правовій державі вичерпати себе простим викладенням думки або суб'єктивного погляду з боку судді чи посадової особи адміністративного органу. Навпаки, правдоподібної та переконливої інтерпретації можна і слід досягти за допомогою об'єктивних наукових критеріїв.

Федеральний конституційний суд охарактеризував науково-правовий метод наступним чином: "Інтерпретація, зокрема конституційного права, має характер дискурсу, в якому навіть за методично бездоганної роботи не завжди вдається повністю коректно, безсумнівно і однозначно сформулювати точні висловлювання, що не будуть поставлені під сумнів фахівцями, але будуть наведені підстави, протиставлені інші підстави, показані у всій можливій повноті і ,нарешті, більш вагомі причини мають отримати вирішальне значення", Федеральний конституційний суд (BVerfGE 82, 30 (38 сл.).

Метою є визначення відповідного юридичного змісту нормативних положень для цілей конкретного акта правозастосування. Якщо законодавчий орган сам надав юридичне визначення певного терміна, було б неправильно докладати ще й свої зусилля для цього. Скоріше, варто спочатку просто встановити наявність норми і використовувати її для потреб подальшої інтерпретації. Такі юридичні визначення містяться у сучасних законах, особливо в європейських нормативних документах, в основному вже серед перших приписів:

Приклади:

Мережа зв'язку (§ 3, п. 27 Закону про телекомунікації (TKG)

Вертикально інтегровані енергетичні компанії (§ 3, п. 38 Закону про енергетику)

Шкідливий вплив на довкілля (§ 3, ч. 1 Закону про захист від викидів)

Відходи (§ 3, ч. 1 Закону про обіг і поводження з відходами)

крім того, поруч з матеріальними нормами через безпосередній зв'язок з ними,

Приклади:

Винагорода організатора на ярмарках, § 71 Промислового кодексу, разом з визначенням ярмарку в § 68, абз. 2 Промислового кодексу.

Самопоміч володільця проти актів незаконного втручання, § 859 Цивільного кодексу, з визначенням незаконного втручання в
§ 858, ч.1 Цивільного кодексу.

але часто й у прихованому місці.

Приклади:

Німець за змістом Конституції (ст. 116, ч. 1 Основного закону)

Більшість членів Бундестагу (ст. 121 Основного закону)

Директива (ст. 249, ч. 3 Договору про Європейські співтовариства (EG)

Забруднені ділянки (§ 2, ч. 5 Закону про захист ґрунту (BBodSchG)

Студент при написанні письмових контрольних робіт повинен взяти собі за звичку перевіряти, разом з ознайомленням зі змістом правових вимог, принаймні, вступні положення відповідного нормативного акта, а також наступних пунктів / параграфів і сусідніх пунктів закону. У багатьох випадках можна уникнути того, що належні юридичні визначення будуть пропущені повз увагу студента.

Мета тлумачення, здійснюваного методами правової науки, завжди полягає у визначенні поточного загальноприйнятого розуміння норми. Таким чином встановлюється об'єктивний зміст норми, який може бути далеко не ідентичним ідеям людей, залучених до законодавчого процесу2. Крім того, об'єктивний зміст норми з плином часу через різні (нерідко конституційно-) правові, соціальні, технологічні та економічні зміни може зазнавати значних змін. Конституційний суд керується такими "загальновизнаними принципами":

"У той час, як "суб'єктивна" теорія ґрунтується на історичній волі "законодавця" = законодавчого органу укладача законів, на чиї мотиви вона опирається у їх історичному контексті, відповідно до "обєктивної" теорії, яка останнім часом зазнала росту свого визнання у судовій практиці і в науковій доктрині, об'єктом інтерпретації є сам закон, об'єктивована у законі воля законодавця. "Держава не висловлюється особистими заявами учасників законотворчого процесу, але лише у самому законі. Воля законодавця збігається з волею закону" (Радбрух, Філософія права, 4-е вид. 1950, стор 210 F .).3"

а) використання всіх елементів тлумачення

Для того, щоб задовольнити вимоги до прийнятного тлумачення закону в рамках розвязання письмової контрольної роботи на іспиті, важливе значення має знання елементів інтерпретації норм права. Ґрунтуючись на висновках Савіньї4, наука і судова практика розвинули канон з чотирьох основних критеріїв тлумачення закону: граматичний, систематичний, історичний та телеологічний5.

аа) Граматична інтерпретація

Вона визначає, в тому числі шляхом звернення до словників та підручників6, дослівне значення приписів.

Приклад:

У ст. 82, ч. 1, реч. 1 Основного закону передбачено, що президент оформляє "прийняті відповідно до положень цього Основного закону законодавчі акти", чим виражається той факт, що Федеральний президент у будь-якому випадку володіє повноваженням формальної перевірки належності дотримання процедерних вимог під час здійснення офіційного законодавчого процесу.

Сприймати слова тексту закону серйозно є вагомі підстави, а тим більше, якщо він був кілька разів змінений в ході законодавчого процесу7. Тим не менш, це не чисто філологічне питання, тому що поряд з буквальним тлумаченням закону, щоправда, воно буває рідко однозначним, і загалом звичним розмовним значенням слів, використовуваних в правовій нормі, і їхніми граматичними зв'язками, при тлумаченні також враховується конкретне правове використання, яке може мати особливості у межах конкретного закону або навіть конкретного законодавчого положення.

Приклади:

Так, наприклад, термін "в принципі", з одного боку, може означати "завжди" або "незмінно", з другого боку його, і це значення серед юристів є поширенішим, слід розуміти як "звичайно", з винятками в разі потреби, виникнення яких є цілком можливим8. Слово "може", як правило, слід розуміти в сенсі наділення розсудом, за допомогою якого орган влади отримує можливість, орієнтуючись на міркування доцільності, вибирати між різними заходами, що ведуть до певної цілі9; але можливе й використання його у якості "компетентнісного" " може", що наділяє орган певними повноваженнями10. Із зобов'язанням "дотримуватися" чогось передбачається, що вимагається більш сувора відповідність правилам, принаймні сильніша, ніж у випадку, коли слід "зважати" на щось11; йдеться про те, що слід взяти до уваги певний момент, який має обовязково бути використаний у процесі прийняття рішень, з яким слід розібратись у цьому процесі (порівняй ст. 23, ч. 6, реч. 1 Основного закону, яка вимагає брати до уваги думку Ради Федерації у контексті формування федеративного волевиявлення в питаннях Європейського Союзу12; див. також там само стор. 2: "старанно взяти до уваги"13). Навіть ще більше послабленим є постулат "враховувати" конкретну вимогу (див. § 16, ч. 1 Закону про стабільність (StabG) щодо потреб бюджетної політики муніципального бюджету).

Г. Бартоломейчик відсилає в цьому контексті до такого: "Зразковим прикладом особливої юридичної мови може бути слово "позичка". У той час як позичка в юридичній мові означає договірну безоплатну передачу речі для використання (§ 598 Цивільного кодексу), мова в повсякденному житті вживає його й для позначення платного користування, яке Цивільний кодекс визначає як оренду чи найм (§§ 535, реч. 1, 581, ч. 2), а також для запозичення з § 607 Цивільного кодексу, не поширюючи його на земельні ділянки. Поняття претензії у цивільному праві (§ 194, ч. 1 Цивільного кодексу) має інше значення, ніж в процесуальному законі, наприклад, в § 322, ч. 1 Цивільного процесуального кодексу. У цивільному праві так само поняття "заперечення"(§ 813,
ч. 1, реч. 1 Цивільного кодексу) використовується інакше, ніж у процесуальному праві"14.

Навіть в одному й тому ж законі не виключене різне використання одного й того ж слова. Наприклад, ст. 20, ч. 3 Основного закону містить поняття "конституційний лад", під яким мається на увазі "Конституція у формальному розумінні", тобто втілення положень, що містяться в Конституції15, в той час як те ж саме поняття в ст. 2, ч. 1 Основного закону використовується для позначення конституційно-правового порядку, тобто являє собою суму всіх формальних і матеріальних норм, які відповідають Конституції16. Відповідно, "закон", що обмежує свободу у розумінні
ст. 2, ч. 2, реч. 2 Основного закону означає тільки закон у формальному розумінні, як це випливає зі ст. 104, ч. 1, реч. 1 Основного закону. Водночас "закон" в Основному законі частіше вживається у значенні матеріального права (в тому числі правові положення, постанови та статути), наприклад, як у ст. 3, ч. 1 чи в ст. 5, ч. 2 Основного закону17. Про використання терміна "суддя" в баварській Конституції Конституційний суд Баварії18 одного разу міркував наступним чином:

"Сама баварська Конституція, яка використовує термін судді в різних положеннях, не описує його ближче чи детальніше, вона явно не висловлюється щодо того, чи йдеться тільки про постійних, наділених статусом співробітників, чи й про тих суддів, які діють на громадських засадах. У ст. 85, після унормування, що судді "підкоряються лише закону", визначене таким чином коло осіб, без сумніву, повинне включати всіх, хто здійснює відповідну функцію, у більш широкому сенсі; адже в ст. 85 передбачено предметну незалежність (свобода від інструкцій), що є суттєвою ознакою будь-якої судової діяльності. Разом з тим, відповідно до статті 87, абзац 2, "судді" судів загальної юрисдикції призначаються довічно, отже, також ясно, що позначення для суддів у Конституції не використовується в одному й тому ж сенсі. Тому це позначення... при тлумаченні статті 87, частина 1, не може без додаткового обґрунтування мати той же сенс, що і при тлумаченні статті 85. Навпаки, значення кожного конституційного положення повинне бути виявлене автономно, з самого себе відповідно до місця, у якому воно знаходиться".

Ці приклади не повинні приховувати той факт, що в принципі слід припускати однакове значення ідентичних понять в одному й тому ж законі19. Це припущення, однак, недійсне вже тоді, коли йдеться про однакові поняття в різних законах20.

Приклад:

Поняття "будівельного майданчика" юридично визначене в § 2, ч. 1 Положення про новобудови (NBauO) [Мерц, 320 B]. Це визначення у законі землі, однак, не може так само розумітись, як однойменний термін у федеральному законі, наприклад у Будівельному кодексі (як, наприклад, у § 29, ч. 1 Будівельного кодексу [Сарторіус, No. 300])21.

Зокрема, смисловий зміст термінів, таких як "промисел" або "підприємство", відрізняється в різних законах один від одного часто доволі суттєво22.

Приклад:

У зв'язку з питанням про класифікацію "покладання рук" у лікувальній практиці Вищий суд у Франкфурті  /  М. NJW 2000, 1807 чітко зазначив, що, на відміну від адміністративних судів, "судова практика у кримінальних справах розробила окремий вимір поняття лікування, для запобігання шарлатанству і шахрайському знахарству (...). Отже, закон служить не тільки, що підкреслюють адміністративні суди, тому, щоб запобігти і оминути загрози для здоров'я населення. Він також покликаний захистити тих, хто шукає допомоги, від осіб, які не уповноважені до цього заняття, тих, хто непрозорим чином займається цією професією і за рахунок тих, хто страждає, створює собі зручне джерело доходу ... ("теорія враження") ".

Навіть якщо формулювання є явно однозначним, не завжди подальше тлумачення стає непотрібним. Так, інтерпретація, виходячи з сенсу і мети норми, може відтісняти дослівне тлумачення23. Відхилення від дослівного значення може бути повязане з метою досягти відповідності конституційному положенню, а також тоді, коли законодавчий орган явно не збирався регулювати відповідну сукупність обставин способом, який випливає з дослівного змісту закону (історичне тлумачення).

Приклад:

У § 31а, ч. 2 Закону про захист квартиронаймачів та § 41 Першого і § 71 Другого законів про житлове будівництво законодавчий орган мав намір створити стимули для дострокового погашення наданих для будівництва соціального житла публічних коштів, які забезпечили б якнайшвидше повторне використовування цих грошей для будівництва соціального житла. § 31а, ч. 2 Закону про захист квартиронаймачів передбачає, що оренда помешкань, які звільнені від податку на майно, перебуває під захистом навіть після закінчення строку, на який було надано звільнення від податку на майно. Через наявність стимулюючої мети Конституційний суд у § 31а, ч. 2 Закону про захист квартиронаймачів, інтерпретуючи цю норму, всупереч дослівному її формулюванню, зазначив, що продовження захисту мешканців-орендарів не повинне стосуватись таких помешкань, які після дострокового погашення державних позик були звільнені від наявних зобовязань порівняй: Конституційний суд  BVerfGE 14, 260 (262).

Так само відхилення трапляється тоді, коли норма закону при незмінному дослівному змісті змінилася в значенні через зміну суспільних відносин.

Приклад:

Стаття 55 Закону про введення в дію Цивільного кодексу говорить про положення "приватного права" законів земель, що тлумачаться рівнозначно з положеннями "цивільного права". Однак ця норма має непостійний зміст, оскільки стосується тільки тих галузей права, які визнаються в якості цивільного права. Вони не включають в себе, наприклад, правове регулювання праці, що чітко систематизоване і не включене до приватного з огляду на положення ст. 74 п. 1 і 12 Основного закону; дивись: BVerfGE 7, 342 (351).

бб) Систематичне тлумачення

Воно досліджує, забезпечуючи несуперечливість правопорядку, місцезнаходження певної норми в законі, їх положення і функції в структурі правових інститутів та їх взаємодію з іншими положеннями в рамках чинного нормативного порядку. Конституційний суд описує цей критерій тлумачення наступним чином: "Для систематичного тлумачення слід враховувати, що деякі правові положення, які законодавчий орган повязав у межах предметного взаємозвязку, повинні в принципі тлумачитись так, щоб забезпечити їхню логічну сумісність. Адже вважається, що законодавець регулює об'єктивно суміжні сфери так, що все регулювання має послідовний і зрозумілий сенс"24. Для систематичного тлумачення таким чином вирішальне значення має смисловий взаємозвязок контексту конкретної вимоги та його інтеграції в загальну структуру 25.

Приклад:

Правову норму можна розуміти, наприклад, як перехідне правило чи процесуальне розпорядження.

Тема розділу законодавчого акта, в якому знаходиться певна норма, часто свідчить про систематичну класифікацію цього правила.

Приклади:

Гарантія права місцевого самоврядування в ст. 28, ч. 2 Основного закону, як це демонструє вже систематичне положення розділу "I. Основні права ", свідчить про його характер не як основного права (правильний зміст: інституційна гарантія)26. § 68 Кодексу адміністративного судочинства (адміністративне заперечення) знаходиться в 8-му розділі "Спеціальні положення, що стосуються позовів про заперечення чи зобов'язання" Кодексу адміністративного судочинства, вже цим показує, що для подання судових позовів про зобовязання (а не заперечення, скасування чи таке подібне) провадження за попереднім адміністративним запереченням не вимагається.

Однак на іспиті студент не повинен робити поспішних висновків, опираючись на розділ або пункт параграфу і його систематичний взаємозвязок як на правові аргументи. Навпаки, розглядатися в першу чергу має питання, чи автентичною є відповідна назва законодавчої норми, яку надав законодавець, чи титул запропонований упорядником / редактором або видавцем, в якому опубліковано видання. У такому випадку заголовки позбавляються будь-якого значення і цінності для аргументів при тлумаченні.

Приклад:

Статтям Конституції конституцієдавцем не надано заголовків чи назв. Читач дізнається про це з того, що заголовки знаходяться у квадратних дужках. Те ж саме стосується заголовків параграфів Кодексу адміністративного судочинства або Кримінально-процесуального кодексу. Заголовки положень Цивільного кодексу або Кримінального кодексу, проте, були надані в законодавчому органі. Відповідно, вони не знаходяться в квадратних дужках.

"Конституційно конформна" інтерпретація без зусиль дозволяє вважати її випадком систематичного тлумачення27, тому що її аргументи випливають із позиції правила в межах ієрархії норм. Конституційно конформна інтерпретація дозволяє виправити норми закону або підзаконних актів, таких як місцеві статути чи положення, чий зміст є сумнівним з огляду на його конституційність, конструюючи сумнівні норми таким чином, що вони відповідають Конституції і стають сумісні з нею.

Приклад:

Формулювання § 35, ч. 2 Будівельного кодексу (може бути дозволено ...) передбачає інтерпретацію, згідно з якою, навіть якщо публічні потреби не виключають будівництва на певному майданчику, компетентний орган на власний розсуд матиме право на відмову у наданні дозволу для цього. Таке розуміння було б несумісним зі ст. 14 Основного закону, оскільки обмеження конституційно гарантованої свободи будівництва може бути виправдане тільки з метою захисту суспільних інтересів. Таким чином, положення слід інтерпретувати відповідно до конституційної норми
в тому сенсі, що при зазначених вище умовах дозвіл обовязково має бути надано (слід дозволити...)28.

вв) Історична інтерпретація

У ній розглядається історія появи норми, враховуються мотиви законодавців, тобто думки і наміри, висловлені при підготовці норми, щоб з їхньою допомогою одержати об'єктивний зміст законів. Останнє важливо, оскільки навіть за умов історичної інтерпретації методологічний підхід має спрямовуватись на те, щоб отримати об'єктивний результат інтерпретації. Конституційний суд постановив: "Звичайно, підготовчу роботу для інтерпретації закону завжди слід враховувати як допоміжний засіб, для підтримки. Не слід ототожнювати ідеї та уявлення законодавчих інстанцій з об'єктивним змістом законів. Воля законодавця може бути врахована при тлумаченні закону лише тією мірою, якою вона знайшла досить конкретне вираження в самому законі. ... "Воля законодавця"  об'єктивується в законі."29 У цьому відношенні висновки з історії прийняття норми виконують тільки додаткову або підтверджувальну функцію.

Приклад:

У § 1, ч. 2 і § 3, ч. 2, реч. 3 Закону про відходи у редакції 1986 року видобування речовин та отримання енергії з утилізації були перераховані просто поруч без жодних співвідношень; але з матеріалів, що супроводжували законодавчий процес, з історії прийняття Закону про відходи стало зрозуміло, що всупереч різним пропозиціям опозиційних партій однаковий ранг видобування речовин і спалювання відходів було використано в законі умисно30.

Інша ситуація стосується адміністративних приписів, чиє застосування в межах будь-якого органу покликане забезпечити одноманітність правозастосування в адміністративній практиці, тобто там, де ці приписи вимагаються з огляду на забезпечення пов'язаних з ними намірів. У зв'язку з цим тут історія появи того чи іншого припису має ще більше значення.

Приклад:

Умови застосування Технічних вимог про підтримку чистого повітря, як нормоконкретизаційне адміністративне регулювання31.

Як саме працювати з історичною інтерпретацією, особливо конституційних норм, добре унаочнює модельної рішення баварського Конституційного суду, яке стосувалося питання про те, чи може Конституційний суд розглядати питання про законність спірних виборів одного з депутатів незалежно від попереднього розгляду питання баварським парламентом:

"Статті … Конституції виразно не говорять про те, що за умов оскарження виборів депутата, незалежно від того, чи воно ініційоване виборцями, або самим парламентом, чи в першу чергу законодавчі збори або відразу Конституційний суд мають вирішити питання правомірності обрання. У процесі конституційних обговорень більшість промовців виступала за останній варіант. У первинному проекті Конституції (тоді в ст. 29) було передбачене положення: "перевірка виборів належить до компетенції Баварського державного суду. Він також вирішує питання, чи втратила особа членство в парламенті". У 5-му засіданні Конституційного комітету Баварських установчих зборів від 25 липня 1946 року (друковані стенографічні звіти, стор. 129), від однієї зі сторін надійшла пропозиція про те, щоб повноваження з перевірки виборів було передано в парламент або до комісії, що ним призначена; з інших сторін пропонувалось, що у разі спору з приводу виборів або членства депутата у парламенті рішення прийматиме Державний суд. Обидві пропозиції були відхилені; спершу текст законопроекту був залишений у початковій редакції. Рішення про обґрунтованість виборів після затвердження співдоповідача мало бути передане до суду, щоб виключити зі спору політичну атмосферу і, таким чином, усунути можливість враження, що вибір визначений політичними міркуваннями. Передача цієї юрисдикції до Конституційного суду, тоді він називався Державний суд, повинна була служити, зокрема, захисту прав меншин і підкреслити ідею права, а також репутацію Конституційного суду як головного органу держави, відповідального за ідею верховенства права і її утвердження.

На 12-й сесії того ж Конституційного комітету було прийнято рішення про введення окремого розділу про Конституційний суд в Конституції і там же (стор. 294) передбачено вищевказану статтю 63 (раніше ст. 45с). У другому читанні з боку Конституційного комітету, на 18-му засіданні 20 серпня 1946 року (не опубліковане стенографічне повідомлення, стор. 143) ст. 29 з першого читання залишилась незмінною. На 19-му засіданні 21 серпня 1946 року, однак (стор. 52 і далі, 62 і далі), в ході обговорення вищезгаданої ст. 45с було зазначено, що вона зайшла надто далеко, призначаючи перевірку Конституційним судом кожних виборів, а варто обмежитись спірними випадками. Тоді ж слід змінити і ст. 29. Залучений у якості експерта з правом дорадчого голосу професор д-р Навязкі підкреслив, що Конституційний суд не покликаний, по суті, перевіряти вибір, який не був оскаржений; це, скоріше, завдання самого парламенту. Отже, в ст. 29 варто сказати: "Перевірка спірних виборів належить до компетенції Баварського Конституційного суду". Співдоповідач сказав, виходячи з цього: "Отже, ст. 29 можна сформулювати наступним чином: Перевірка виборів здійснюється парламентом. Якщо чинність виборів заперечується, рішення приймає Баварський Конституційний суд. Він також визначається з питанням, чи втратив депутат членство в парламенті". У цій редакції ст. 29 (пізніше 33) була прийнята. До згаданої ст. 45с було додано відсилання: "(стаття 29)".

Якщо частина конституційної комісії мала би намір зразу віддати питання розвязання спірних виборів на вирішення Конституційного суду, то цей намір в остаточній версії ст. 29 (нині 33) в жодному разі не знайшов свого вираження"32.

У межах історичної інтерпретації слід перевіряти, чи брав законодавчий орган до уваги попередні правила або ж умисно відхилився від раніше діючих або відомих моделей регулювання.

Приклад:

Формулювання конституційних норм з орієнтацією на положення Конституції Веймарської республіки, наприклад:

Стаття 5 ч. 1, ч. 2 Основного закону

(Порівняй: ст. 118, ч. 1 Конституції Веймарської республіки. "Кожен німець має право вільно висловлювати свою думку в рамках загальних законів словами, письмом, друком, зображенням або будь-яким іншим способом. Це право не може порушуватись жодними трудовими чи службовими відносинами, і ніхто не може покарати того, хто використовує це право.

Цензура не допускається, але для "світлових демонстрацій" (кіно того часу прим. перекл.) положеннями закону можуть бути визначені інші норми. Для боротьби з паскудною і непристойною літературою, а також для захисту молодих людей на публічних показах і шоу-виступах допускаються відповідні законні заходи").

Ст. 6, частина 1 Основного закону

(Порівняй: ст. 119, ч. 1 реч. 1 Конституції Веймарської республіки: "Шлюб є основою сімейного життя та збереження і поширення нації під особливим захистом Конституції, він заснований на рівності статей.

Дотримання гігієни, охорони здоров'я та соціальної підтримки сім'ї є обов'язком держави і територіальних громад. Багатодітні сім'ї мають право на компенсаційні допомоги.

Материнство має право на захист і турботу з боку держави".)

Стаття 28, ч. 2 Основного закону

(Див ст. 127 Конституції Веймарської республіки: "Територіальні громади та їхні об'єднання мають право на самоврядування в межах закону".)

гг) Телеологічне тлумачення

Воно досліджує з урахуванням правової системи, правової історії, волі законодавця та мінливих соціальних обставин справжню висловлену в нормі оцінку, співвідношення суперечливих інтересів, мету норми, її ratio legis33. Важливість цього критерію особливо підкреслює техніка юриспруденції інтересів34.

За допомогою орієнтованого на зясування мети норми закону тлумачення виявляють зміст відповідної норми, а також мету правової політики, яка покликала її до життя. Таким чином, висловлена в правовій нормі оцінка і визначення ваги інтересів сторін у спорі є завданням, яке студенти-юристи повинні постійно тримати у полі своєї уваги. Пошук ratio legis відносин у багатьох сучасних законах з адміністративного права полегшується і підтримується тим, що законодавчий орган, використовуючи європейські моделі35, все частіше включає явні цілі законів до їхніх вступних положень.

Порада:

Таким чином, якщо студенти хочуть здійснити телеологічну інтерпретацію, їм завжди слід пересвідчитись, чи не названа серед вступних положень відповідного закону мета цього законодавчого регулювання. Якщо це так, то, з одного боку, полегшується визначення ratio legis, але, з другого, залишається мало місця для аргументації, яку пропонує сам студент.

Особливе значення мета закону має для тлумачення, на жаль, не так уже й рідко вживаних у законодавстві невизначених правових понять, загальних застережень або посилань на попередні акти правового регулювання.

Приклад:

Положення, що стосується схвалення з боку Федерального міністерства навколишнього середовища передачі обсягів / потужностей від нових до більш старих АЕС, § 7, абз. 1 п. б реч. 2 Закону про атомну енергетику [Сарторіус № 835], не визначає за своїм дослівним формулюванням жодних елементів / ознак юридичного складу. Щоб конкретизувати юридичний склад норми шляхом телеологічного тлумачення, необхідно вдатися до встановлення мети закону, як вона передбачена в § 1 Закону про атомну енергетику36.

При цьому до кола інтересів, які слід враховувати, завжди слід включати правову певність і практичність права37. Закони повинні бути витлумачені якомога зрозуміліше, щоб використовувати їх без зайвих труднощів. Слід завжди зважати на інші конституційні, а саме державно-правові вимоги. Телеологічне тлумачення не дозволяє, зокрема, розширити юридичні права органу влади понад дослівний текст закону і здійснювати на цій основі втручання у права і свободи, навіть якщо це відповідає законодавчій меті. Ясне формулювання правила є межею, що виникає на шляху цілеспрямованого конструювання, хай навіть узгодженого з конституційними вимогами38. На відміну від цього, результати в області владних відносин між державою і громадянами, де держава надає громадянину блага, з "загального вигляду ставлення людини до держави, заданого в Основному законі ... що у разі сумнівів те тлумачення статуту є кращим, яке надає громадянам відповідне право"39.

Особливу увагу слід виявляти при визначенні мети закону, якщо, як при наділенні повноваженням подати позов з вимогами зобовязального характеру, йдеться про кваліфікацію певного законодавчого положення як так званої охоронної норми, що слугує інтересам не тільки загалу, але, принаймні, серед іншого,
й індивідуальним інтересам особи також. Тут конкретизована серед вступних положень закону мета, якщо вона стосується чітко визначеної групи людей, дає важливі вказівки, інформацію для класифікації нормативного матеріалу в якості охоронної норми. Якщо ж це не так, то загальним чином сформульована мета закону означає відсутність захисту третьої сторони відносин.

Приклад:

Законодавча мета Федерального закону про захист ґрунтів (BBodSchG, Сарт. № 299) полягає у захисті, виходячи з функцій ґрунту, але не стосується іншого довкілля.

дд) Подальші підформи

Представлений тут каталог  видів інтерпретацій диференціюється більш детально. Деякі автори40 ділять його на подальші підгрупи аж до семи елементів. Так, розрізняють логічну інтерпретацію, яка фокусується на конкретному правовому терміні, а потім на його поширеності в різних законах, генетичну інтерпретацію, яка цікавиться створенням законів (проектів, мотивів, переговорів, дискусій і т.д.)41, і порівняльне тлумачення, за допомогою якого шляхом порівняння норм виявляється подібний або різний розвиток чи формування правових понять, правових норм і правових інститутів в різних юрисдикціях42, наприклад, у контексті європейської інтеграції і її значення для тлумачення положень національного законодавства як все більш важливий постулат43, який, однак, слід відрізняти від інтерпретації, що має на меті узгодження з положеннями європейського права і збереження рангу європейського законодавства порівняно з положеннями національного законодавства, при чому останнє має бути витлумачено таким чином, щоб забезпечити його відповідність європейському законодавству44.

У цій рефлексії, однак, лише додається особливий акцент до відомих критеріїв, адже генетична інтерпретація дійсно може бути представлена як частина історичної, порівняльна як частина систематичної і логічна як частина граматичної або телеологічної інтерпретації. Тим не менш, таке розкриття змісту тлумачення має свою герменевтичну цінність, оскільки формує більш структуровану мережу, яка дозволяє відобразити різні підходи до інтерпретації.

У контексті інтерпретації європейських юридичних текстів слід згадати здійснення крос-лінгвістичної інтерпретації як частину порівняльно-правової лінгвістики, якій слід приділити більше уваги, ніж вона отримала досі. Враховуючи той факт, що європейські правові тексти є автентичними і обовязковими на декількох мовах, можуть виникати інтерпретаційні проблеми, які, наприклад, постають через німецьку структуру побудови речень. Водночас їх іноді дуже легко вирішити, порівнюючи відповідну норму, з семантичним змістом їх іноземного еквівалента- "близнюка"45. Останнім часом, щоправда, крос-лінгвістичний підхід виявив певні неузгодженості, що ясно показують на різні акценти в рамках однієї і тієї ж норми.

Приклади:

Стаття 7 Європейської хартії основних прав стосується права на повагу "до приватного і сімейного життя". Стосовно "сім'ї" мається на увазі лише мале сімейне коло чи в основу цього положення покладено розширене поняття сім'я родинне коло? Явно відповідає на це питання голландський варіант норми, оскільки у цій мові мале і велике сімейні кола відповідають різними лексемам сім'я і родина (gezin) таким чином у ст. 7 Хартії основних прав, в її голландській версії, йдеться про "recht op eerbiediging van zin … familie en gezinsleven", тобто захисту підлягають обидва кола. Порівняльний аналіз синтаксичної структури преамбули до Європейської хартії основних прав показує, що в німецькій версії відчувається прагнення до "ще більш тісного союзу", яке перебуває на передньому плані, в той час як у французькій версії через різний порядок слів у реченні акцент робиться на "спільних цінностях". Хоча, таким чином, з одного боку, на передній план виступає процес інтеграції на наднаціональному рівні, з другого боку вже досягнута раніше єдність находить свій вираз46.

Уже Савіньї зазначав, що каталог елементів тлумачення не є чотирма видами, які можуть за вибором використовуватися як альтернатива один одному, але "чотири дії, які повинні бути об'єднані, якщо інтерпретація має домогтися успіху."47 Також, на думку Конституційного суду, дозволено використання усіх цих критеріїв для визначення об'єктивного наміру законодавця, вони не є взаємовиключними, а доповнюють один одного48. У разі сумнівів треба вдатись до суцільного і комплексного комбінованого використання всіх типів тлумачення: "Правильним є результат, що визначається послідовним застосуванням всіх засобів інтерпретації та факторів, що дозволяють установити зміст закону"49. Жоден із критеріїв тлумачення не є непотрібним і, звичайно, жодний не є достатнім сам по собі.

ее) Доповнювальне врахування типів норм

Спираючись на місце того чи іншого положення в контексті конкретного закону, тобто через систематичне тлумачення, але особливо у зв'язку зі специфічною функцією, часто можна також здійснити віднесення норми до певного типу50, з якого постають додаткові підказки, що може відчутно посприяти і полегшити інтерпретацію. У німецькому адміністративному праві в цьому відношенні увага зверталася, особливо серед питань поліцейського права, на відмінність між нормами завдань і повноважень51. Крім того, однак, погляд на цю галузь права52 дає змогу виокремити додаткові види норм, таких як заборонна і наказова норми, дефініційні норми, норми, що підкреслюють управлінські цілі (програмні норми), норми, що описують сферу надання благ (норми підтримки), процедурні норми, організаційні норми та критичні для встановлення стандартів внутрішнього контролю в управлінні (адміністративно-контрольні норми)53.


1 Запропоновані нижче міркування в жодному разі не можуть сприйматись як короткий виклад юридичної методології (порівняй короткий варіант матеріалу юридичної методології в: Zippelius, Juristische Methodenlehre, 10. Aufl. 2006), вони лише намагаються зобразити окремі методологічні підходи з точки зору їх відповідності питанням робочої техніки правозастосування.

2 Щодо дискусії з приводу цілі тлумачення, яка точиться в науці юридичної методики (обєктивна/субєктивна теорії), порівняй: Larenz/Canaris, Methodenlehre der Rechtswissenschaft, 3. Aufl. 1995, S. 7 ff., 137 ff.; Engisch, Einführung in das juristische Denken, 10. Aufl. 2005, S. 112 ff.; Zippelius, Juristische Methodenlehre, 10. Aufl. 2006, S. 21 ff.; BVerfGE 1, 299 (312); 11, 126 (129 f.).

3 Так вважає Конституційний суд: BVerfGE 11, 126 (129 f.). Наведену Конституційним судом цитату взято з виданої 1999 року "Філософії права для користування студентів" (hrsg. v. R. Dreier/Paulson), стор. 107.

4 System des heutigen römischen Rechts, 1840, Bd. I, S. 213 ff.

5Butzer/Epping, Arbeitstechnik im Öffentlichen Recht, 3. Aufl. 2006, S. 32 ff.; Zippelius, Juristische Methodenlehre, 10. Aufl. 2006, S. 42 ff.; Engisch, Einführung in das juristische Denken, 10. Aufl. 2005, S. 92 ff.; Saueressig, Jura 2005, 525 ff.; Kudlich/Christensen, JA 2004, 74 ff.; aus der Rechtsprechung s. nur BVerfGE 35, 263 (279) Дуже докладно щодо методів тлумачення: BGH JZ 2000, 627 ff. mit Entscheidungsanalyse bei Kudlich/Christensen, JuS 2002, 144 ff.; критично щодо традиційних методів: Herzberg, JuS 2005, 1 ff.

6 Порівняй: RGZ 10, 388; BFH NJW 1986, 1897 (1898); BVerfG NJW 2002, 3314 (3315 щодо питання "забезпечення" (дослівно видатків прим. перекл.).

7 Порівняй: BVerfGE 1, 299 (312 f.).

8 Більш детально: Blasche, Die grundsätzliche Mitwirkung der Länder bei der Gesetzgebung, 2006, S. 145 ff.

9 Порівняй: Peine, Allgemeines Verwaltungsrecht, 9. Aufl. 2008, Rn. 209 ff.; Mann, Rechtsfragen der Elektrizitätsmengenübertragung nach § 7 Abs. 1 b Satz 2 Atomgesetz, 2009, S. 18.

10 Приклади: § 48 II BBergG so BVerwGE 74, 315 (323). Щодо норми уповноваження як особливого типу норми адміністративного права:нижче, цифра 228.

11 Порівняй: BVerwG BayVBl. 1991, 251.

12 Дивись щодо цього: Streinz, in: Sachs (Hrsg.), GG, Komm., 5. Aufl. 2009, Art. 23 Rn. 101, 105: "обовязок взяти до уваги, обґрунтувати і сумлінно пояснити".

13 Streinz, in: Sachs (Hrsg.), GG, Komm., 5. Aufl. 2009, Art. 23 Rn. 108.

14 Bartholomeyczik, Die Kunst der Gesetzesauslegung, 4. Aufl. 1967, S. 19 f.

15 Порівняй: Sommermann, in: v. Mangoldt/Klein/Starck, GG, 5. Aufl. 2005, Rn. 250.

16 BVerfGE 6, 32 (37f.); 55, 159 (165); 80; 137 (153); 96, 10 (21); 103, 197 (215); 113, 88 (103).

17 Порівняй, наприклад: Jarass, in: Jarass/Pieroth, GG, 10. Aufl. 2009, Art. 3 Rn. 43, Art. 5 Rn. 55.

18 BayVerfGHE 7, 33.

19 BVerfGE 2, 266 (282); RGZ 153, 20.

20 BVerwGE 16, 53 (56 f.).

21 BVerwGE 39, 154 (156 f.).

22 BVerwG NJW 1977, 772; BGHZ 31, 105 (108 f.).

23 Так зазначає Федеральний адміністративний суд у своїй постійній практиці: BVerwGE 16, 74 (76); 40, 78 (81); 123, 1 (3 f.).

24 BVerfGE 48, 246 (257).

25 BVerwGE 41, 334 (339).

26 Детальніше: Tettinger/Erbguth/Mann, Besonderes Verwaltungsrecht, 10. Aufl. 2009, Rn. 49 ff.

27 Так само вважає Штобер в: Wolff/Bachof/Stober/Kluth, Verwaltungsrecht I, 12. Aufl. 2007, § 28 Rn. 37; Saueressig, Jura 2005, 525 (528).

28 BVerwGE 18, 247 (250 f.); 25, 161 (162); Tettinger/Erbguth/Mann, Besonderes Verwaltungsrecht, 10. Aufl. 2009, Rn. 830, 1113.

29 BVerfGE 11, 126 (130 f.) так звана теорія натяків; порівняй також Вищий адміністративний суд Нижньої Саксонії, Nds. OVG NVwZ 1993, 592 щодо переваги тексту закону над матеріалами його прийняття.

30 Порівняй: BT-Drucks. 10/5656, S. 53, 57, 61. Тому помилково: BayVerfGH BayVBl. 1990, 367 (369) критичні зауваження висловив: Mann, DVBl. 1990, 697 ff. Також чинний Закон про обіг сміття в економіці (KrW-/AbfG) виходить з принципової однаковості матеріальної та енергетичної складової утилізації, порівняй: § 6 I 1 und 2 KrW-/AbfG.

31 BVerwG NVwZ 2000, 440.

32 BayVerfGHE 1, 1 (4 f.).

33 Щодо цього: Bartholomeyczik, Die Kunst der Gesetzesauslegung, 4. Aufl. 1967, S. 47 ff.; Engisch, Einführung in das Juristische Denken, 10. Aufl. 2005, S. 96 ff.; Butzer/Epping, Arbeitstechnik im Öffentlichen Recht, 3. Aufl. 2006, S. 36.

34 Щодо цього передусім: Heck, Gesetzesauslegung und Interessenjurisprudenz, AcP 112 [1914], 1ff.; ders., Das Problem der Rechtsgewinnung, 2.Aufl. 1932; ders., Interessenjurisprudenz, 1933.

35 У директивах і розпорядженнях Європейського Союзу постійною практикою є визначення мети серед підстав чи преамбули їх прийняття.

36 Щодо цього докладно: Mann, Rechtsfragen der Elektrizitätsmengenübertragung nach § 7 Abs. 1 b Satz 2 Atomgesetz, 2009, S. 74 ff.

37 Щодо питання про правопевність і практичність закону: Wank, Die Auslegung von Gesetzen, 4. Aufl. 2008, S. 68; Bydlinski, Juristische Methodenlehre und Rechtsbegriff, 2. Aufl., 1991, S. 325 ff., 330 ff.

38 BVerwGE 102, 1 (5).

39 BVerfGE 15, 275 (282); 51, 175 (186).

40 Stern, Gesetzesauslegung und Auslegungsgrundsätze des BVerfG, Diss. München 1956, S. 187 ff.; ders., Staatsrecht, Bd. I, 2. Aufl. 1984, S. 125 f.; Kriele, Theorie der Rechtsgewinnung, 2. Aufl. 1976, S. 86; Stober, in: Wolff/Bachof/Stober/Kluth, Verwaltungsrecht I, 12. Aufl. 2007, § 28 Rn. 34 ff.

41 Відповідно до такого словотворення історичне тлумачення обмежується лише порівнянням нормативних текстів з попередніми положеннями, порівняй: Butzer/Epping, Arbeitstechnik im Öffentlichen Recht, 3. Aufl. 2006, S. 37.

42 BVerfGE 3, 225 (244); Bezugnahme in BVerfGE 34, 269 (287 f.).

43 Погоджуючись: Butzer/Epping, Arbeitstechnik im Öffentlichen Recht, 3. Aufl. 2006, S. 38; vgl. auch BVerfG EuGRZ 2001, 150 ff.

44 Schimmel/Weinert/Basak, Juristische Themenarbeiten, 2007, Rn. 295; Th. M. Möllers, Juristische Arbeitstechnik und wissenschaftliches Arbeiten, 3. Aufl. 2005, Rn. 312.

45 Докладно щодо порівняльно-лінгвістичного тлумачення: Burr/Mann, Die Charta der Grundrechte der Europäischen Union als Paradigma einer sprachenvergleichenden Auslegung im Europarecht, in: Burr/Gréciano (Hrsg.), Europa: Sprache und Recht La construction européenne: aspects linguistiques et juridiques, Baden-Baden 2003, S. 33 ff.; siehe auch Schroeder, JuS 2004, 180 (184 f.).

46 Детально: Burr/Mann, a. a. O., S. 33 (42 f.).

47 Savigny, System des heutigen römischen Rechts, 1840, Bd. I, S. 215.

48 BVerfGE 11, 126 (130); 35, 263 (279).

49 Stern, Gesetzesauslegung und Auslegungsgrundsätze des BVerfG, Diss. München 1956, S. 225.

50 Навіть в окремих європейських конституціях є вислови з цього приводу. Так, у ст. 34 Конституції Республіки Франція від 4. 10. 1958 називаються програмні закони і органічні закони, останні, модифіковано, також згадуються в ст. ст. 54, 55 II, 75 III і 81 I Конституції Королівства Іспанія від 29.12.1978.

51 Щодо цього: BVerwG NJW 1987, 1713 (1715); VGH Bad.-Württ. DÖV 1989, 169 f.; Tettinger/Erbguth/Mann, Besonderes Vewaltungsrecht, 10. Aufl., 2009, Rn. 422.

52 Щодо типології норм Основного закону: Stern, Staatsrecht, Bd. I, 2. Aufl. 1984, S. 117 ff.; Sachs, ZG 1991, 1 ff.

53 Щодо типів норм адміністративного права детальніше: Tettinger, Die Verwaltung 22 (1989), 291 (293 ff.).