Правильна субсумція

3.2._частина 3_розділ 3_пар. 6_VI_2_а)

2. Правильна субсумція

Субсумцією називається мисленне підпорядкування життєвих фактів певній нормі, яке відбувається в рамках правозастосування. Цей процес теоретично легкозрозумілий, він готує студентів, але часто містить певні складності. Треба визначити, чи передумови, що абстрактно передбачені у певній нормі, виконані в конкретно представлених фактах. Основою цієї юридичної операції є традиційна, відома з древньої логіки Аристотеля умоглядна фігура силогічного висновку, в якому два припущення, так звані велика посилка і менша посилка, дозволяють умовивід1.

Приклад:

Велика посилка: Всі люди смертні. Припущення 1

Мала посилка: Всі студенти люди. Припущення 2

Висновок: Всі студенти смертні. Підсумок

Починаючи з цієї базової структури, в процесі юридичної субсумції правова норма формує велику посилку, фактична ситуація малу посилку і правова оцінка є висновком (підсумком, conclusio)2.

Приклад:

§§ 55, ч. 1, 55, ч. 2 п. 2 Закону про перебування: Іноземець може бути висланий зокрема тоді, коли він скоїв не тільки окреме або незначне правопорушення.

Іноземцеві А районним судом за крадіжку вже двічі було призначено покарання у вигляді грошового штрафу, обидва рази вирок набув чинності.

А може бути висланий.

Субсумція завжди слідує за інтерпретацією і ніколи не здійснюється раніше3.

а) Сукупні і альтернативні ознаки елементи юридичного складу

Зазвичай правовий наслідок, який випливає з норми права, залежить не від однієї, а від декількох ознак юридичного складу норми права. При цьому слід послідовно розглянути за допомогою механізму субсумції / підпорядкування під конкретні поняття, чи повністю у всіх аспектах факти відповідають ознакам правової норми, так що існує конгруентність обох наборів. Якщо хоча б один із сукупних перерахованих складових елементів відсутній, тобто фактичні ознаки не відповідають складу норми, вона не підлягає застосуванню до такого набору фактів.

Приклад:

Якщо, застосовуючи ст. 12, ч. 1 Основного закону студент пропустив повз увагу, що тільки "всі німці" можуть вільно обирати професію, і він, замість використання цієї норми, застосовує зазначене право щодо іноземців, які не походять з Європейського Союзу4, і, відповідно, інтенсивно перевіряє, чи здійснювана в конкретному випадку діяльність є професією у розумінні ст. 12 Основного закону, то шлях до належним чином обґрунтованого розвязання спору, який повинен спиратись на ст. 12, ч. 1 Основного закону, виявляється закритим.

Часто в правових нормах передбачаються ознаки юридичного складу, які є альтернативними між собою. У таких ситуаціях достатньо, щоб задовольнявся хоча б один з альтернативних варіантів.

Приклад:

Згідно з §§ 11, 2 п. 1 а) Закону Нижньої Саксонії про публічний порядок і безпеку [Мерц, № 211 А] органи правопорядку можуть вжити необхідних заходів щодо відвернення загроз, що виникають для громадської безпеки і порядку.

Але й досі навіть на іспитах студенти часто зазнають невдачі вже на етапі банального розпізнавання, чи включає певна норма законодавства в себе кумулятивні або альтернативні елементи / ознаки юридичного складу чи навіть комбінує обидва варіанти в один.

Приклад:

Обґрунтування для адміністративного акта не потрібно, якщо відповідно до § 39, ч. 2, п. 1 Закону про адміністративні процедури орган публічної влади задовольняє заяву особи і втручається у права третіх осіб. Тут альтернатива постає лише щодо першого випадку. Останнє твердження слід розуміти як кумулятивну ознаку / елемент, що має бути виконаним.


1 Щодо структури і можливої диференціації цих опосередкованих висновків дуже докладно і варто ознайомлення: Schneider/Schnapp, Logik für Juristen, 6. Aufl. 2006, S. 107 ff.; siehe auch Röhl/Röhl, Allgemeine Rechtslehre, 3. Aufl. 2008, S. 123 f.

2 Порівняй: Larenz/Canaris, Methodenlehre der Rechtswissenschaft, 3. Aufl. 1995, S. 81 ff.; Engisch, Einführung in das Juristische Denken, 10. Aufl., 2004, S. 45 ff.; vgl. auch Butzer/Epping, Arbeitstechnik im Öffentlichen Recht, 3. Aufl. 2006, S. 30.

3 Справедливо зазначають Diederichsen/Wagner, Die BGB-Klausur, 9. Aufl. 1998, S. 173, що проти цю вимогу в розвязанні клаузур і вирішенні спорів навіть на екзаменах допускаються численні порушення.

4 Порівняй щодо цього обмеження: Mann, in: Sachs (Hrsg.), GG, 5. Aufl. 2009, Art. 12 Rn. 33 f.