Щодо достовірності наведених у справі фактів

3.2._частина 3_розділ 3_пар. 6_ІІ_6

6. Щодо достовірності наведених у справі фактів

Підкреслений у багатьох посібниках1 з юридичними завданнями / вправами принцип, що всі відомості, зазначені серед фактів, наведених у завданні, повинні бути юридично оцінені і ця оцінка відображена в рішенні, в основному є слушним. Тим не менш, іноді письмове завдання полягає у тому, щоб вибрати з безлічі інформації, яка має відношення до справи, ті відомості, що відіграють роль у знаходженні відповіді. Декоративні аксесуари при цьому використовуються для перевірки здатності студента "думати чітко і вирішувати методично"2. Загалом, фактичні дані рідко не мають абсолютно ніякого відношення до відповіді, оскільки завдання, як правило, мають навчальний характер і компонуються на основі модифікацій, орієнтованих спеціально для підготовки та іспитів3. Це означає, що певні проблеми обробляються і в спеціально підготовленій формі згідно з функціональними аспектами перевірки включаються до обставин справи. Екзаменатор, як правило, ретельно продумав і відібрав відповідні факти, що отримані з багатого на обставини життєвого випадку, надавши юридично значимі відомості в короткій, стислій формі. Зокрема, на юридичних іспитах можна припустити, що текст не перевантажений непотрібними фактами. Тим не менш, це не виключає того, що якесь завдання містить фрази, щоб були додані лише для того, щоб "додати кольору" певній події.

Приклад:

Якщо у справі, що стосується державної організаційно-правової сфери, зазначається не тільки, як завжди, "депутат А", але " невиразний нікчемний сонько депутат Юрген Діто", ясно, що автор зробив це не для того, щоб заплутати студента, а, незважаючи на суху юридичну матерію і стресову ситуацію іспиту, спробував змусити студента посміхнутися.

В університетській фазі освіти (на відміну від практики рефендаріату) ніколи не мали широкого застосування при складанні екзаменаційних завдань композиції фактів, в яких юридично значимі обставини прикрашені додатковим, несуттєвим для правової оцінки баластом. Довгі, обтяжені описом обставин, що трапляються в реальному житті як, наприклад, докладний опис фінансового становища особи, яка стоїть на межі особистого банкрутства в кредитній справі тим не менше, часто буває більш повчальним, ніж той, що обмежується вузьким описом лише юридично значимих обставин спору. І якщо останні вимагають більш інтенсивно застосовувати "правову уяву", то перші, часто трапляючись в практичній професії юриста, адвоката, судді, більш точно відповідають особливостям виснажливої праці значної частини правників, що мають відділити юридично значимі факти від численного кола випадкових, неважливих, а то й помилкових відомостей, що трапляються в процесі розбору спірних життєвих ситуацій.

Але, як правило, коли перед ним "препароване" завдання, студент повинен зважати на небезпеку: з одного боку, він повинен ретельно вивчати всі "дрібнички" і звертати увагу на приховані деталі інформації, а з другого боку, не можна допустити потрапляння в зачароване коло пустослівя. Адже за таких умов ризик переоцінити незначні факти в їх актуальності для вирішення справи стає дуже високим.

Приклади:

Коли на іспиті було поставлено завдання перевірки законності обовязку одягати намордник на бійцівську собаку і виводити її лише на повідку, оскільки тварина (собака) "молодого пенсіонера F" без жодних обмежень бігає околицями і лякає перехожих, то слова "молодий пенсіонер" лише розважають студента, і він за жодних обставин не повинен зробити висновок, що F, через загальну слабкість, повязану з пенсійним віком, не в стані справитись із псом. Якщо, наприклад, у кримінальному розслідуванні злочину під підозру потрапив "жадібний студент S", який продав позичену з університетської бібліотеки книгу своєму однокурснику, то ознака того, що S "жадібний", для перевірки факту злочинів проти права власності ("зловживання довірою" і "розкрадання" відповідно до § 246 ч. 1 Кримінального кодексу (StGB), можливо, шахрайства відповідно до § 263, ч. 1 КК щодо колеги-студента) не має жодного значення. Автор завдання лише додав штрих до портрету особи, щоб трохи пожвавити сприйняття4.

Студент повинен також зважати на можливість, що екзаменатор іноді зазначає відомості, які є безбарвними або свідомо вводять в оману, щоб перевірити здатність студента до мислення і ухвалення правильних висновків.

Приклад:

Якщо за певної ситуації зазначено, що: "офіційний кандидат B у листі від 10.5, який надійшов до нього 12.5, призначений на посаду публічного службовця", то важливо визнати, що реальне  призначення ще не відбулося, оскільки призначенням на посаду як адміністративний акт, вимагає співучасті кандидата на посаду, набуваючи чинності лише з "врученням документа про призначення" (див § 5, ч. 2, реч. 1 Федерального рамкового закону про публічних службовців (BRRG); § 6, ч. 2, реч. 1 Федерального закону про публічних службовців Федерації (BBG).

Тим не менш, поширеною серед студентів помилкою є те, що, на їхню думку, метою екзаменаційних іспитів є зловити студента
в "пастку", тому спершу всі пастки треба виявити. Однак, жоден із творців домашніх завдань та іспитів не займається "створенням пасток", як це описується в поширених серед студентів історіях жахів, де повний злоби професор свідомо конструює складний випадок, лише щоби провалити велику кількість студентів при вирішенні його завдання5. У цьому контексті також варто зазначити, що розмовна мова в повсякденному житті часто не відповідає юридичній мові з її особливою термінологією. Тому зазначені серед опису фактів відомості, забарвлені юридичними упередженнями, не можна сприймати некритично, як самі факти. Як правило, саме завданням студента є правова оцінка сукупності соціальних дій учасників подій, наявність для їхніх дій законних підстав, навіть якщо сторонні оцінки такі спокусливо прості чи надійні6.

Приклади:

Якщо в тексті згадується "Федеральне агентство зі страхування для службовців", то не слід без додаткової перевірки вважати, що йдеться про тип організації, яка належить до "установ". Адже в тексті, наприклад, це Федеральне агентство має не "користувачів", а "членів". Таким чином, юридично його слід кваліфікувати як "товариство" чи "корпорацію"7. - Було б неправильно застосовувати положення, що стосуються (неоплачуваної) позики
(§§ 598 і далі ЦК ФРН), за умови, що серед фактів зазначено, що A позичив в "тутешній бібліотеці" книгу, заплативши за неї 1 €, адже це юридично класифікується як оренда (§§ 535 і далі Цивільного кодексу). Навіть ті, хто позичають гроші, повинні, як правило, розуміти, що дають кредит.

У цілому, однак, терміни, використовувані в юридичних задачах, слід розуміти так, як їх розуміють за звичайних обставин, якщо ретельне вивчення фактів не вказує на зворотне.

Приклади:

Якщо зазначається, що муніципалітет в Нижній Саксонії продав земельну ділянку панові Б, а згодом було виявлено зараження ділянки шкідливими речовинами, які забруднюють довкілля, і, отже, B може пред'явити вимоги як в рамках § 437 Цивільного кодексу, так і претензії службової відповідальності, сам факт покупки слід сприймати без сумніву, як факт. В описі обставин завдання на іспиті операція "продаж" означає, як правило, зобов'язальну угоду, а "відчуження" речову операцію переходу власності, але часто обидва поняття (купівля та перехід чи передача права власності) замінюють одне одного.

Іноді серед обставин повідомляється й той чи той з юридичного боку важливий момент, при чому мова про нього йде як про факт, але можливості юридичної перевірки його у справі нема. За таких умов слід прийняти повідомлене у завданні як данність з відповідними юридичними наслідками8.

Приклад:

В описі обставин справи сказано: "Орган буднагляду зобовязує власника G знести побудовану на його землі будівлю, але пізніше скасовує це рішення." У цій справі неможливо перевірити, на якій правовій підставі орган заснував розпорядження про знесення. Також невідомо, чи виданий акт скасовано на основі § 48 або § 49 Закону про адміністративні процедури, а також те, чи виконано відповідні правові передумови скасування або відкликання. Таким чином, не залишається ніякого іншого вибору, окрім як виходити з того, що спочатку, мабуть, таке розпорядження про знесення існувало, але тепер воно уже не має юридичної сили. Все це не становить жодних особливих труднощів, але має бути сказано, тому що юридична та фактична сторони тієї чи іншої справи не завжди можуть бути розділені за чіткими і однозначними критеріями.

З комбінованого залучення всіх фактів, наведених в описі справи, в одну спільну лінію у справі часто можна вивести і обґрунтоване й правильне рішення справи, хоча б у загальних рисах змальований автором завдання. Це може бути корисним, оскільки студент, використовуючи результати своїх міркувань і проміжні результати, необхідні для вирішення завдання, на основі тактичних міркувань щодо своєї екзаменаційної чи домашньої роботи дістане можливість коротко перевірити їхню узгодженість і потрібність для подальшого остаточного, повного вирішення. Рішення повинно бути представлене як "дзеркальне відображення" сукупності фактів справи9: якщо запропоноване студентом рішення не враховує наявні в описі справи великі обсяги фактичних даних особливо точних цифр або інших даних, або ж, навпаки, необхідні відомості для покрокового рішення повністю відсутні, то це може бути свідченням, що студент шукає інше рішення, ніж очікуване у поставленому йому завданні. Він повинен відтак знову переглянути своє рішення стосовно наявних у ньому правових міркувань і спірних моментів, щодо яких відбуваються біфуркації і можливі відхилення, а припустивши інший варіант рішення, вдасться до більш повного і всесторонньо використання наявних фактів.

Однак, якщо в описі справи немає тих чи інших потрібних, на думку студента, відомостей, то тим не менше слід уникати обговорення цієї проблеми, або, якщо без цього обійтись неможливо, зробити коротку вказівку на це.

Приклад:

Якщо в завданні на іспиті без конкретних вказівок на часові рамки йдеться про перспективи конституційної скарги, але точні процедурні деталі не вимагаються, і з наявних фактів не випливає вказівок щодо перевірки допустимості (прийнятності) конституційної скарги, то це веде до висновку, що тут жодних особливих проблем не приховано і, отже, їх не слід шукати. Помилкою було б розглядати питання про прийнятність конституційної скарги з використанням відомої студенту схеми перевірки із зазначенням всіх наявних у цій області теорій. Вказівка, що заявник повинен подати конституційну скаргу в письмовій формі, зрозумілою німецькою мовою без образливого чи іншим чином караного змісту з належним рівнем упізнання, про що саме йдеться, достатнім для визнання скарги як такої і особи, яка її подала, була би просто зайвою і свідчила б екзаменатору лише про намагання студента показати наявність своїх знань у цій сфері без необхідності робити це. У більшості випадків такий підхід призводить до роздування обсягу перевірки передумов прийнятності, проте потім з причин обмеженого робочого часу на іспиті, на жаль, занадто мало часу, а, відповідно, й увага звертається на незрівнянно більш важливе питання обґрунтованості конституційної скарги. Якщо за таких несприятливих обставин в міркування закрадеться помилка, це може потягнути відчутне зниження оцінки роботи чи, принаймні, її значної частини.

Якщо у тексті завдання йдеться про різні випадки чи кілька варіантів одного випадку, студент може взагалі вважати, що для відповідних варіантів спершу але не обов'язково у підсумку слід виходити з наявності принципово різних підходів та / або шляхів розвязання завдання.

Приклад:

Після вступу в силу змін до Закону про енергетику чотири енергетичні компанії з Нижньої Саксонії звернулись із конституційною скаргою до Федерального Конституційного суду і оскаржили порушення їхніх основних прав. Цими компаніями є

Власне підприємство міста D (E),

Акціонерне товариство B-AG, яке повністю належить місту

Змішане за формою власності Акціонерне товариство K-AG, акції якого на 26 % належать відповідно місту, вільному від районного підпорядкування S, а також району K, а решта акцій знаходяться у руках 8000 приватних акціонерів і

X-AG, в якому голландському приватному власнику належить
51 % акцій компанії та місту Х 49 % акцій.

У такому скупченні заявників (кожен з градуйованим рівнем комунальної участі) само собою постає питання перевірки правомочності ("кожен" у розумінні § 90, ч. 1 Закону про конституційний суд), на яке слід звернути всеохоплюючий і уважний погляд. У цьому контексті передусім особливої уваги заслуговує ст. 19,
ч. 3 Основного закону10, що має центральне значення у спорі.

Аналогічні міркування також доцільні щодо модифікацій у завданнях і додаткових питань.

Приклад:

Якщо додаткове питання до екзаменаційної роботи стосується "чи змінюється правова оцінка обставин, якщо події відбулися би не 1-го квітня, а 1-го травня?", то студент повинен зясувати, чи не стались тим часом якісь зміни в законі або, можливо, спливли певні строки тощо.

Такі тактичні міркування, однак, можуть відіграти лише обмежену роль у загальній правильності роботи і не слід переоцінювати їхнє значення.


1 Порівняй, наприклад: Diederichsen/Wagner, Die BGB-Klausur, 9. Aufl. 1998, S. 20, 142; Th. M. Möllers, Juristische Arbeitstechnik und wissenschaftliches Arbeiten, 3. Aufl. 2005, Rn. 98.

2 Так вважає Belke, Prüfungstraining Zivilrecht, Bd. 1, 2. Aufl. 1995, S. 33 f.

3 Fahse/Hansen, Übung für Anfänger im Zivil- und Strafrecht, 9. Aufl., 2000, S. 10; Brühl, Die juristische Fallbearbeitung in Klausuren, Hausarbeit und Vortrag, 3. Aufl, 1992, S. 99.

4 Порівняй: Arzt, Die Strafrechtsklausur, 7. Aufl. 2006, S. 59 f.

5 Erbel, Öffentlich-rechtliche Klausurenlehre mit Fallrepetitorium, Bd. I, 2. Aufl. 1983, S. 13.

6 Fabricius, Der Rechtsfall im Privatrecht, 4. Aufl. 1984, S. 17 f.

7 Приклад наведено в: Maurer, Allgemeines Verwaltungsrecht, 17. Aufl. 2009, § 23 Rn. 52.

8 Schmalz, Methodenlehre für das juristische Studium, 4. Aufl. 1998, Rn. 463.

9 Формулювання запропоноване: Th.M. Möllers, Juristische Arbeitstechnik und wissenschaftliches Arbeiten, 3. Aufl. 2005, Rn. 100.

10 Порівняй, наприклад: BVerfGE 45, 63; BVerfG NJW 1990, 1783; Schoch, JURA 2001, 201 (206).