Правильне розуміння питання, що стоїть у завданні

3.2._частина 3_розділ 3_пар. 6_ІІІ_1-3

III. Правильне розуміння питання,
що стоїть у завданні 

Після того, як ситуація розкрита, необхідно уточнити конкретний зміст питання, на яке слід дати відповідь. Часто це дуже чітко випливає з самих обставин справи.

Приклади:

Чи може орган влади вимагати повернення наданої субсидії? Чи є розпорядження про депортацію правомірним? Які конституційно-правові застереження постають у зв'язку з діями федерального уряду?

Але навіть у таких випадках завжди є письмові рішення, у яких окремі студенти ігнорують задане питання і керуються виключно вивченими схемами перевірки правомірності того чи іншого спору, не беручи до уваги обставини справи та поставлені питання. Досить поширеною помилкою є плутанина, коли студенти неправильно оцінюють подання заяви в той чи інший орган, плутаючи її із засобами забезпечення позову тощо.

Приклад:

При перевірці знань з публічного права для старших курсів в університеті Геттінгена був колись випадок, коли студент на питання "Чи є у заяви шанси на успіх? " дав відповідь, що "має бути позов, а не заява".

Якщо завдання сформульовано лише загальним чином, то його питання слід конкретизувати шляхом інтерпретації відповідних фактів. Така рефлексія щодо питання має вирішальне значення, оскільки скеровує хід думок і моделює як попередні, так і власне аргументовані висновки. Студент, таким чином, уникає втрати дорогоцінного часу, уточнюючи загальні, але для конкретного випадку менш важливі правові питання або ризику заглибитись у дрібниці.

Висновок, який має скласти студент, служить насамперед не для того, щоб довести широкі знання його автора, але щоб підтвердити його здатність готувати відповідні рішення1. Так само часто й питання у письмових контрольних роботах формулюються відповідним чином: "Як вирішить суд? " або більш сучасно під заголовком "адвокатська письмова контрольна робота" популярним2 є питання "Що адвокат порадив A?". З такими загальними завданнями слід вдаватись до подальшої конкретизації, щоб досягти конкретної відповіді. Обставини повинні бути з'ясовані на основі вказаних екзаменаторами фактів, так щоб точно описати досліджувані теми і, таким чином, спрямувати рішення до правових наслідків застосованих норм3. Замість питання "Чи має орган В право вимоги від А?", після уточнення, відповідь слід давати на більш конкретне питання: "Чи має B право вимагати повернення сплаченої студенту А суми допомоги на навчання?"

Упродовж усього часу підготовки відповіді слід зважати на те, щоб розвязувати завдання, що поставлене у письмовій контрольній роботі, шукаючи саме ту відповідь, яка необхідна і про яку йдеться у тексті завдання або яка випливає з цього тексту. Всі обговорення і пояснення, що виходять за ці межі, є зайвими і, таким чином, будуть оцінені як помилка4.

Приклади:

На іспиті з кримінального права, як правило, не слід вдаватись до встановлення кримінальної відповідальності померлої особи, навіть якщо вона за життя вчинила злочин, хіба що розслідування має на меті виявлення можливої причетності або співучасті третіх осіб. Якщо у межах письмової контрольної роботи з поліцейського права дії поліцейських перевіряються на предмет дотримання загального положення про підтримання громадської безпеки і порядку, буде помилкою дискусія щодо історії поліції ("Policey" в часи абсолютизму, § 10, ч. 2 Прусського загального права (PrALR) від 1794 року), хоч це може бути доволі повчальним і цікавим матеріалом.

Питання, до яких студенти повинні завжди бути готовими, можуть, але без чіткої класифікації, легко бути узагальненими наступним чином:

1. Конкретні питання випадку

Найменше проблем виникає стосовно ситуацій, які вже включають в себе конкретні питання, і, таким чином, не вимагають жодного додаткового тлумачення. Ці питання слід обробляти в тому порядку, в якому вони поставлені. Відхилятись від цього підходу можна лише за чітких і зрозумілих студенту підстав, наприклад, щоб уникати повторів, якщо відповідь на перше питання базується на доводах чи висновках, що випливають з другого. Однак така послідовність, як правило, екзаменаторами не допускається. Таким чином, студент повинен виходити з того, що порядок опрацювання питань визначений екзаменаторами і змінювати його не слід.

Приклади:

Більшість у міськраді вимагає включити певну пропозицію до порядку денного, з прийняттям якої муніципалітет оголошується без'ядерною зоною5.

Чи є юридичні заперечення проти рішення Ради щодо цього питання?

Чи повинен мер внести це питання до порядку денного?

Відповідь на питання (1) є важливою передумовою для вирішення другого питання.

Проти Е, власника формально і фактично незаконно побудованого літнього будинку відпочинку, видано розпорядження про знесення, в якому вказується на відповідні можливості правового захисту. Тоді Е швидко продає майно К, якому відомо про стан справ.

Чи може розпорядження про знесення бути виконане щодо K?

Чи може К подати до буднагляду заперечення проти розпорядження, хоча з моменту його прийняття вже минуло 19 місяців?

Чи є у K шанси на успіх?

У цьому випадку відповідь на друге питання вимагає стверджувальної відповіді на перше, адже інакше у К не було би права подати заперечення. Для запитання (3) запитання (1) і (2)
є важливими попередніми питаннями.

Іноді екзаменатори ставлять свої питання таким чином, що спершу слід перевірити матеріальний зміст відносин у спорі і лише у другому питанні розглянути можливості процесуального правозастосування для реалізації матеріальних претензій. Таким чином автор завдання показує, по-перше, що матеріальні аспекти справи йому важливіші, аніж докладні міркування про прийнятність позову чи заперечення. По-друге, він обирає цю послідовність, якщо хоче уберегти студента від необхідності міркувати над потребою включати у відповідь допоміжну перевірку матеріального змісту відносин, якщо процесуальні норми виключають можливість подачі позову (через пропуск строку тощо)6. По-третє, такий підхід характерний для типу так званих адвокатських письмових контрольних робіт, у яких після представлення фактів справи питається, що б порадив адвокат клієнту. У такій ситуації адвокат спочатку перевіряє матеріальні позиції сторін і лише тоді звертається до питання щодо найкращого способу процесуальної реалізації матеріального права (попередження протилежної сторони, позов, адміністративне заперечення тощо?).

2. Тлумачення завдань за необхідності

Нерідко, однак, у завданні відсутнє будь-яке конкретне питання щодо справи. Найбільш часто використовують у таких випадках загальну формулу на зразок "Як виглядає правове становище?". За такої постановки питання в завданні можна спочатку зробити висновок, що йдеться про зясування і встановлення всіх значних правових відносин між сторонами. Але майже завжди таке широке питання обмежується взаємними інтересами осіб, згаданих у завданні. Таким чином, слід розглядати лише ті юридичні питання, які вимагають осмислення правового становища та інтересів осіб, що беруть участь в описаних відносинах7. Це має бути визначено шляхом інтерпретації фактів, наведених у завданні. При цьому корисним є те, що факти конкретизуються лише щодо певних моментів, які можуть і повинні лягти в основу правового висновку у справі.

Питання у справі мало б виглядати так: "Які претензії має В до А?"

Приклади:

(Скорочено) А, який серед іншого також є головою ініціативної групи громадян, що постійно сперечається з владою міста не отримав дозволу на зведення будинку в частково житловому районі, при цьому будинок матиме невелику висоту. Чи є законною відмова?

Тут очевидно, що не всі правові відносини між А, ініціативною групою громадян і міською адміністрацією мають бути вияснені, а тільки ті, що стосуються дозволу на будівництво. Питання у справі можна конкретизувати: "Чи має А право вимагати від адміністрації надання дозволу на будівництво?"

А продає свій старий автомобіль за ціною 5000 євро. В погоджує собі два дні, щоб думати над покупкою. Перед закінченням цього строку автомобіль викрадає невідома особа U. Яким є правове становище?

Цікавим у цьому випадку є питання наявності та змісту претензій А до В, а В до А жодних претензій висунути не може, оскільки договір не було укладено. Будь-які претензії до невідомого U
з боку А чи В є нездійсненними, адже U, як випливає з завдання, є невідомим, а відповідно до § 253 ч. 2 п. 1 Цивільного процесуального кодексу, інша сторона спору повинна бути названа. Вихідне питання, на яке слід дати відповідь, звучить так: що може вимагати В від А?

Ці приклади мають проілюструвати, що із загальних формулювань зазвичай без особливих труднощів вдається кристалізувати конкретні питання у справі. Те ж саме стосується й дуже рідкісних, поодиноких ситуацій, які закінчуються зовсім без постановки питання. І у таких справах слід спершу визначити бажання причетних до справи осіб і на основі цього сформулювати відповідні питання у справі.

Якщо після оцінки фактів справи виявляється, що слід дати відповідь на низку питань, то порядок, у якому даються відповіді, якщо він не є юридично обов'язковим (наприклад, в адміністративному праві позов слід перевіряти так: спершу допустимість,
а потім обґрунтованість), або випливає з логічних пріоритетів
у відносинах, може визначатись, виходячи з міркувань доцільності студента. При цьому слід розумно впорядкувати між собою матеріальні проблеми, що виникають у справі, а також тактичні міркування, повязані з необхідністю успішно розвязати завдання чи скласти іспит8.

Приклад (короткий опис):

Пану А відмовили у наданні дозволу на спорудження житлової будівлі, внаслідок чого він зазнав значних фінансових втрат. Яким є правове становище? При цьому слід дати відповідь на два питання: (1) Чи має А право вимагати видачі дозволу на будівництво? (2) Чи може А вимагати відшкодування збитків?
В обох випадках варто перевірити законність відмови в наданні дозволу на будівництво. Але було б недоречно почати перевірку обставин з позову про відшкодування шкоди, адже у цю перевірку входить встановлення законності чи незаконності відмови у дозволі, а сама перевірка відмови перетворилась би у повторення відповідної частини попереднього питання. Тому необхідно зважати на те, щоб конкретні питання, які лежать в основі подальших перевірок, були опрацьовані в першу чергу.

3. Зміни в завданнях

Часто до основних у письмових контрольних роботах ставлять додаткові питання, де певним чином змінюються обставини справи.

Приклад:

"Чи зміниться правове становище, якщо K відмовляється від уроку релігійного виховання, маючи не 10, а 15 років?"

При опрацюванні таких випадків зміни обставин слід по можливості уникати перетинів з доводами щодо головного питання. Слід лише вказувати на пункти основної частини, яких стосується чи може стосуватись зміна обставин.

Приклад:

"В основному завданні відмова K від релігійного виховання відбулась за участі його батьків, оскільки рішення про релігійну освіту було покладено в його віці на батьків (§ 1 Закону про релігійне виховання (RelKErzG) і 10-річну дитину можна просто заслухати з цього питання (§ 2, ч. 3, реч. 5, § 3, ч. 2, реч. 5 Закону про релігійне виховання), але вона не може сама приймати рішення. Цей результат може змінитися, якщо K як
15-річний підліток відмовляється від релігійного виховання, оскільки відповідно до § 5 Закону про релігійне виховання рішення про релігійну належність після виповнення особі чотирнадцяти років вона має право приймати самостійно".

Отже, й тут важливим є те, що слід відповісти лише на те питання, що ставиться у завданні, а не впадати знову у повне повторення вже перевіреного й зазначеного. Тим не менш, було б неправильно думати, що зміна умов справи обовязково повинна вести до іншої відповіді, ніж та, яку вже отримано у справі; слід лише зважати на те, що міркування повинне в принципі будуватись на іншому питанні, в основі його мають лежати суттєві для цієї зміни моменти настільки, наскільки вони втручаються у відповідь на початкове завдання.

Приклад:

У прикладі про відмову від релігійного виховання результат є не наслідком рішення батьків (§ 1 Закону про релігійне виховання), але чинним рішенням 15-річної особи (K) яка уповноважена законом самостійно приймати його.

Аналогічні міркування слід також навести, коли питання права стосуватиметься кількох осіб9.

Приклад:

У цьому зв'язку слід вказати на згаданий вище приклад конституційної скарги чотирьох енергетичних компаній. Вже питання правоздатності і, таким чином, право на звернення до конституційного суду вимагає у цій справі диференційованого підходу. Було б неправильно, у разі підтвердження правоздатності за кожною зі скарг окремо перевіряти обґрунтованість кожної конституційної скарги.


1 Докладно про це питання: Wesen und Funktion des Gutachtens Klein/Czajka, Gutachten und Urteil im Verwaltungsprozess, 4. Aufl. 1995, S. 4 ff.

2 Докладно про адвокатську клаузуру: Diercks-Harms, Die erfolgreiche Anwaltsklausur, 2. Aufl. 2007.

3 Diederichsen/Wagner, Die BGB-Klausur, 9. Aufl. 1998, S. 25

4 Hartmann, in: Pieroth (Hrsg.), Hausarbeit im Staatsrecht, 2008, Rn. 6; Körber, JuS 2008, 289 (291).

5 Порівняй: BVerwGE 87, 228 ff.; BVerwG NVwZ 1991, 684 ff.

6 Так само: Butzer/Epping, Arbeitstechnik im Öffentlichen Recht, 3. Aufl. 2006, S. 15; Musielak, Grundkurs BGB, 10. Aufl. 2007, Rn. 13.

7Körber, JuS 2008, 289 (291); Schwerdtfeger, Öffentliches Recht in der Fallbearbeitung, 13. Aufl. 2008, Rn. 784 f.

8Schwerdtfeger, Öffentliches Recht in der Fallbearbeitung, 13. Aufl. 2008, Rn. 790.

9 Щодо цього: Diederichsen/Wagner, Die BGB-Klausur, 9. Aufl. 1998, S. 38.