Засвідчення офіційного документа, перекладеного з української мови на німецьку

3.3.2.

3.3.2. Засвідчення офіційного документа,
перекладеного з української мови на німецьку

Як відомо, засвідчення офіційного документа, перекладеного
з української мови на німецьку, відбувається за правилами та нормами, встановленими на території відповідної німецькомовної держави (ФРН, Австрії, Швейцарії тощо), й навпаки засвідчувати офіційний документ, перекладений з німецької мови на українську, можна лише на основі відповідних українських законодавчих та адміністративних приписів. На відміну від ФРН, де правильність перекладу засвідчують присяжні перекладачі,
в Україні роботу перекладача засвідчує нотаріус (див. ст. 79 Закону України "Про нотаріат" та розд. 29 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"). Однак переклади, здійснені українськими перекладачами (перекладацькими бюро) і завірені українськими нотаріусами, як уже зазначалося вище, на території ФРН недійсні. Про це відомо компетентним юристам, однак цього часто не знають звичайні українські замовники перекладів, які, подаючи відповідні оригінали та переклади документів, здійснені в Україні, отримують у держорганах ФРН відмову про їх прийняття. У ФРН офіційний переклад документів, що підтверджують певні юридичні факти (свідоцтв, сертифікатів, документів про освіту, нотаріальних заяв тощо), мають право здійснювати тільки уповноважені на це перекладачі (нім. ermächtigte / beeidigte Übersetzer). Інститут присяжного перекладача у ФРН має чимало регіональних особливостей, які досі повною мірою не відображені в українській перекладознавчій та юридичній літературі. Так, німецький перекладач (громадянин ФРН), який хоче отримати уповноваження здійснювати посвідчення перекладу (нім. Ermächtigung zur Beglaubigung des Zieltextes) повинен обовязково скласти незалежний державний іспит, який підтверджує його кваліфікацію (нім. Die staatliche Prüfung für Übersetzerinnen und Übersetzer sowie für DolmetscherInnen), а також так звану загальну присягу (нім. Allgemeine Beeidigung). Вищезазначений іспит у кожній федеральній землі проводить Центр з організації й проведення державних іспитів (нім. Landesprüfungsamt). Його мають право складати перекладачі, які отримали кваліфікацію перекладача у спеціалізованих закладах освіти і набули щонайменше трьохрічного професійного досвіду. Документ про успішне складання державного іспиту є допуском до процедури загальної присяги, що здійснюється на подання самого перекладача при місцевих та земельних судах ФРН. Правда, при кожному із земельних судів ФРН існують свої вимоги допуску до такої присяги (див., напр., вимоги Вищого земельного суду федеральної землі ФРН Бранденбурґ)1. Після складення присяги перекладач отримує професійну спеціалізацію "судовий перекладач" або "перекладач офіційних документів" (нім. Gerichtsdolmetscher або Urkundenübersetzer). Його прізвище вносять до реєстру офіційних судових перекладачів й він отримує право засвідчувати свої переклади іменною печаткою присяжного перекладача. У різних федеральних землях така процедура засвідчення перекладу уповноваженим (присяжним) перекладачем називається по-різному, здебільшого переважає термін завірення (нім. Beglaubigen). А ось у федеральних землях Мекленбурґ-Передня Померанія, Саксонія та Саксонія-Ангальт ця процедура називається підтвердженням (нім. Bestätigen), у Баден-Вюртенберзі посвідченням (нім. Bescheinigen). Міністерство юстиції ФРН рекомендує використовувати терміни підтвердження та посвідчення, оскільки вони не збігаються із терміном нотаріального завірення (нім. Також Beglaubigen укр. завірення справжності підписів або копій оригіналу). Загалом законодавчі та адміністративні приписи щодо оформлення та здійснення перекладів офіційних документів у різних федеральних землях ФРН відрізняються (порівн., напр., Закон Вільного і ганзейського міста Гамбурґ "Про офіційне залучення та загальну присягу усних та письмових перекладачів" нім. скор. HmbDolmG, та відповідний закон Вільної держави Баварія нім. скор. BayDolmG)2, до того ж у кожній із федеральних земель ФРН можуть бути ухвалені різними держорганами (див. нижче запропонований нами переклад "Вказівок та інструкцій для виконання перекладу документів" (2004), рекомендованих Міністерством юстиції та Міністерством освіти і культури федеральної землі Баден-Вюртемберґ)3. Посвідчувальні формули, які присяжний перекладач розміщує на початку або в кінці перекладу, також варіюються: "завірений переклад з (відповідної) мови" (нім. "Beglaubigte Übersetzung aus der … Sprache") або "вищеподаний переклад документа, наданого мені в оригіналі (або разом з фотокопією чи копією) відповідною мовою, є правильним і повним" (нім. "Vorstehende Übersetzung der mir im Original (oder: begl. Fotokopie, oder Kopie) vorgelegten und in … Sprache abgefassten Urkunde ist richtig und vollständig"), або "правильність і повноту перекладу" (підтверджую) (нім. Für die Richtigkeit und Vollständigkeit der Übersetzung). Після цього формулювання перекладач ставить свій підпис і особисту печатку. Тож, у ФРН практикується так звана спрощена процедура завірення документа, за якою додаткове завірення перекладу з боку нотаріуса не обовязкове (згідно з § 2 Постанови уряду ФРН "Про спрощення процедури у законодавстві про встановлення обовязкової форми документації" нім. Verordnung zur Vereinfachung des Verfahrens auf dem Gebiet des Beurkundungsrechts).

Отже, як показує німецький досвід, сприяння підвищенню якості та культури юридичного перекладу це справа, у якій повинні бути зацікавлені як держава, так і професійні перекладачі. Українські перекладачі зможуть підсилити свій вплив на цю сферу лише обєднаними зусиллями у рамках дієвих професійно-громадських обєднань. При цьому одним із найважливіших кроків на шляху підвищення якості професійного перекладу повинна стати розробка відповідних стандартів та законодавчої бази для цього виду діяльності.

Підсумовуючи основні аспекти практики юридичного перекладу у ФРН та Україні, слід наголосити на тому, що ЮП це інституційно-експертний вид діяльності високого ступеню складності, що вимагає від перекладача міждисциплінарної кваліфікації, а саме знань вихідного та іноземного права, а також своїх процесуальних функцій, володіння відповідними методами юридичної техніки, і, власне, юридичного перекладу. Хоча у кожній з порівнюваних країн цей вид діяльності має різне законодавче регулювання та різні професійні традиції,  загалом простежується тенденція до підвищення вимог до виконання ЮП, який розглядається як чинник ефективного і справедливого судочинства.


1 Brandenburgisches Oberlandesgericht [Електронний ресурс]. Режим доступу:  http:// www.olg.brandenburg.de.

2 Gesetz über die öffentliche Bestellung und allgemeine Vereidigung von Dolmetscherinnen und Übersetzerinnen sowie Dolmetschern und Übersetzern [Електронний ресурс] Режим доступу: www.gesetze-im-internet.de.

3 Richtlinien und Hinweise für die Anfertigung von Urkundenübersetzungen, Stand: Juli 2004, Erstellt von Edmund Ehlers, VVU, BDnden BDndenBDnden,悤最⽤ultur. Grewendorf, ultusministerium Baden-Wisteriberg [Електронний ресурс] Режим доступу:  http://www.vvu-bw.de/cms/docs/doc28648.pdf.