Стратегії, концепції

4._4.1.

4. Стратегії, концепції

Замислюючись зараз над наслідками і майбутніми конкретними кроками, варто і читачеві ще раз нагадати собі про завдання цієї "Білої книги" і затримати їх у пам'яті, інакше спокуса тягнутись до зірок і залишити без уваги те, про що, власне, йдеться, буде надто великою.

Отже, головними тезами цієї праці є:

  • реформа юридичної освіти у Національному університеті імені Тараса Шевченка як флагманський проект для України;
  • середовище, у якому проводиться реформування, дуже складне з фінансової точки зору;
  • у можливих реформах багато представників існуючого наукового середовища вбачатиме загрозу для себе.

Йдеться саме про такі виклики не більше, але й не менше.

4. I. Реформа

1. Європейське право і приклади з права
деяких провідних держав-членів ЄС

Крізь усі реформи червоною ниткою проходить "європеїзація" українського законодавства та юридичної освіти. При цьому йдеться не тільки про вузьку концепцію права ЄС, але й про законодавство і право деяких держав-членів ЄС. Цей підхід засновано на необхідності повномасштабного розуміння стану і шляхів реалізації цього проекту. Крім того, національне законодавство використовується як приклад для реформи юридичної освіти. Таким чином, в наступних кроках реформування можна часто відчути і побачити елементи такого голістичного бачення процесу європеїзації українського законодавства.

2. Практична орієнтація на методику розв'язання
конкретних правових спорів

У вступі до "Книги методичних рекомендацій" неодноразово критично зауважується, що навчання у юридичних ВНЗ не має практичного спрямування, через що випускники навряд чи будуть в змозі застосовувати законодавство на практиці. Кроком до зміни навчальної ситуації має стати запровадження завдань із розв'язання практичних правових спорів під час навчального процесу та на іспитах. Юридичний факультет, при цьому, орієнтуватиметься на моделі, якими послуговуються німецькі юридичні факультети, зокрема й під час їхніх державних іспитів.

На першому етапі потрібно розробити низку збірок з практичними прикладами, які будуть випробувані в експериментальному порядку. При цьому важливими є підготовка викладачів і професорів, розробка нових навчальних матеріалів та розв'язання питань організації і потреби в персоналі. Цей пілотний етап планується, принаймні, на рік, оскільки очікувані зміни і вимоги в даний час навряд чи можуть бути оцінені з достатньою мірою точності. Паралельно слід перекласти щонайменше один підручник із розв'язання практичних правових спорів. На експериментальному етапі необхідно провести хоча б три широкі освітні семінари спільно з німецькими викладачами, щоб українські викладачі та професори мали змогу ознайомитись із цим методом навчання.

Після завершення експериментального етапу накопичений досвід належить оцінити спільним німецько-українським семінаром.

3. Нова навчальна література

Як докладно описано у цій "Білій книзі", існуюча навчальна література є недосконалою (основні пропозиції щодо її поліпшення було подано вище).

а) Нині ж науковці юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка   дійшли  перших висновків з цієї ситуації і дещо зробили. Зокрема підготували підручник із загального адміністративного права, що є першим великим кроком на шляху до нового покоління підручників. Наступним великим кроком стане робота з підготовки підручників  з особливого адміністративного права. Вона значно ширша, тому що у цій сфері існує велика кількість нормативних актів ЄС, які підлягають застосуванню. Крім того, практично неосяжними за кількістю і матеріалом регулювання є законодавчі і підзаконні акти України. Вже розроблено грубі оцінки потреби в обсягах роботи та плануванні, а також грубі оцінки потреби у персоналі та фінансуванні. Слід попередити, що цей проект поставить науковців юридичного факультету перед серйозними випробуваннями, оскільки вони завантажені зобов'язаннями з навчального процесу, які значно об'ємніші, ніж у багатьох їхніх німецьких колег. Крім того, цей проект вимагає матеріальних ресурсів у вигляді бібліотеки ресурсів, а також доступу до платних баз даних, включаючи співробітництво з німецькими юристами і, нарешті, проблемними стануть численні переклади.

б) задля поширення нової моделі викладання особливого адміністративного права в колі доцентів і професорів, необхідно організовувати і відповідні інформаційні сесії. Організаційно це має здійснюватись як "Німецько-український правознавчий діалог" під егідою Центру німецького права, який нещодавно був заснований на базі факультету і який ставить перед собою завдання організації подібних двосторонніх заходів.

в) Ще одним аспектом вдосконалення навчальних матеріалів
є матеріали, що використовують безпосередньо в процесі викладання. Тут теж є велика потреба у змінах, особливо з урахуванням використання практичних завдань (правових казусів) і їхнього розв'язання в процесі підготовки юристів і на іспитах. Тут в першу чергу йдеться про ті матеріали, що необхідні для використання такого методу викладання: Збірки законів, збірки рішень судової практики  /  справ тощо. Насамперед це стосується освітніх матеріалів підручників, посібників, які у Німеччині з'явились ще у  70-х і 80-х роках XX ст. і видавались невеликими, а згодом відомими видавництвами.

г) Як уже згадувалось у критичних зауваженнях вступної частини книги, в Україні практично немає навчальної літератури для підготовки до розв'язання конкретних правових спорів. Юридична практика і пов'язані з нею публікації часто розглядаються як "примітивні", оскільки ні правова методика, ні труднощі, які виникають у процесі розв'язання спорів, не розглядаються з науковою ретельністю, необхідною для юридичної літератури. Таким чином, метою юридичного факультету є підготовка і публікація таких робіт. З практичних міркувань переклад відповідних німецьких зразків виступає корисним допоміжним засобом.

д) Іншим питанням, яке тісно пов'язане з розв'язанням практичних спорів, є робота над правовою методологією. Ця тема розглядається в українському законодавстві у зв'язку з теорією права, тож відповідні висновки для практики є радше необов'язковими або й прихованими. 2004 року у рамках проекту ЄС було виконано й опубліковано український переклад юридичної методології німецького автора Р. Циппеліуса (R. Zippelius); хоча його використовували у навчальному процесі деяких університетів, книга вже давно розійшлась по руках і у вільному доступі її немає. Видавництво "Юстиніан" підготує друге видання, але
з огляду на економічну кризу це питання не вирішене. Факультет намагається усунути перешкоди, які стоять на шляху до цієї публікації.

е) оскільки тема "Розв'язання практичних спорів" є новинкою для української юридичної освіти, а спосіб, у який  виконуються такі розв'язання не цілком зрозумілий навіть для досвідчених юристів, то юридичний факультет має намір на основі вищенаведеної праці запровадити курси для доцентів і професорів. Подібні курси, засновані на перекладі юридичної методики Р. Циппеліуса, Німецька спілка міжнародного правового співробітництва (IRZ) успішно пропонує й грузинським фахівцям. Організаційно це має бути зроблено також у рамках "Німецько-українського правознавчого діалогу", який створений для реалізації таких двосторонніх заходів.

4. Переклад основоположних робіт з Європи

Як уже згадувалося у вступі, мовний бар'єр ускладнює європеїзацію українського законодавства та правосуддя. Таким чином, переклад основних робіт є суттєвим кроком для його усунення. Юридичний факультет може зробити значний внесок
у цю справу завдяки підготовці багатомовних викладачів
і професорів. Зокрема мають бути визначені галузі та сфери,
у яких перекладні джерела є особливо необхідними. Відповідно може бути започаткована співпраця з іноземними авторами, щоб підготувати переклади для українського читача. Крім того, факультет співпрацює з Центром Міжкультурної фахової комунікації та гармонізації термінології при Науковому парку "Київський університет  імені Тараса Шевченка", що сприяє забезпеченню високої якості перекладів.

5. Покращена система перевірки

а) Чинні правила складання іспитів у Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка мають певні недоліки, які унеможливлюють збалансовану та справедливу оцінку студентських знань на іспитах. При цьому йдеться про порівняно прості речі, такі як залишення студентами екзаменаційного залу під час іспиту або списування. З цього приводу можуть бути використані приклади німецьких правил проведення іспитів, але їх необхідно адаптувати до специфіки реальності освіти України. Адже українські студенти змушені використовувати інформацію з інтернету для того, щоб отримати доступ до текстів законів, оскільки немає інших належних допоміжних засобів для навчання; практично немає і навчальних збірників нормативних актів, що, звичайно, провокує студентів до списування тощо. Цьому можна запобігти за рахунок відповідних технічних заходів, а також публікації навчальних текстів нормативних актів для іспитів. Важливо, щоб іспити проводились так, як це необхідно для визнання і використання їхніх результатів за кордоном.

б) Інша проблема, пов'язана із введенням методу розв'язання
й аналізу конкретних правових казусів в аудиторії і на іспитах, полягає в наступному: якщо зараз знання перевіряються так, що екзаменатор, у разі сумніву, як правило, чітко і швидко може перевірити "правильною" або "неправильною" є отримана відповідь, у вирішенні правових казусів оцінками є не лише "правильно" або "неправильно", але й "прийнятно" або "неприйнятно". Труднощі в оцінці таких іспитів добре відомі, наприклад, у Німеччині, де запроваджено два комплекси інновації: по-перше, розроблено докладні схеми-рішення з критеріями оцінювання, а також докладні інструкції щодо відповідних стадій процесу, щоб звести до мінімуму джерела помилок.

Якщо підготовка зразків рішень означає лише істотний ріст обсягів роботи для педагогів і виділення організаційно-фінансових ресурсів, то не слід недооцінювати саму підготовку відповідних завдань і проведення іспитів для студентів. Мова йде про забезпечення анонімності оцінки виконаних завдань, введення принципу чотирьох очей, введення незалежної й об'єктивної процедури перевірки оцінок та фінансування цієї діяльності, що потребує значних людських зусиль і фінансових ресурсів.

Перші приклади таких процедур наведені в "Білій книзі". Йдеться про переклади відповідних положень про навчання та іспити
в університеті імені Людвіґа-Максиміліана, м. Мюнхен. Повне впровадження цих положень, звісно, потребує додаткових консультацій. Однак додатковий фінансовий тягар на бюджет Київського університету, який слід покрити, є питанням, яке необхідно обговорити між університетом та відповідними українськими міністерствами. А питання, чи сприяння міжнародних організацій на законних підставах тут узагалі є допустимим, слід зясувати і ретельно оцінити пізніше з урахуванням вимог чинного законодавства.

6. Зміни в порядку призначення

Вище було наведено проблемні питання щодо підбору професорсько-викладацького складу. Юридичний факультет має бажання повернутися до цього питання і насамперед організувати обмін досвідом, оскільки у цій сфері важливу роль відіграють правові питання, а відповідні зміни потребують ретельної підготовки.

7. Збільшення обсягу викладання іноземних мов

Стала реформа юридичної освіти та науки вимагає поліпшення здатності розуміти зарубіжні джерела права і спілкуватися із закордонними колегами.  Юридичний факультет слугує гарним прикладом таких переваг.

На його базі 2012 року створено Центр юридичного перекладу, який пропонує спеціальні курси для юристів у співпраці з кафедрою іноземних мов. Це включає в себе базову підготовку і підвищення кваліфікації викладачів і професорів. Ця пропозиція була добре прийнята і розвиватиметься і надалі. Іншого способу домогтись максимального й універсального охоплення сучасних знань не існує. Для цього потрібно підготувати спеціальну навчальну літературу, навчальні матеріали,  перекладні юридичні словники тощо. Крім того, ці матеріали повинні бути доступні
у веб-форматі. Нарешті, штатний розклад Центрів німецького права та юридичного перекладу в даний час обмежено. Тож для досягнення поставленої мети необхідно більше викладачів. Загалом планування потреби в персоналі перебуває на етапі  підготовки.

8. Навчання юридичному перекладу

Юридичний переклад в даний час розглядається не тільки як засіб міжкультурного професійного спілкування, але і як невід'ємна частина юридичної діяльності і відповідних наукових дискурсів (див.: Schloer, Sandrini, Wiesmann, Weisflog, Шаблій і багато інших). Переклад у сфері права є діяльністю, у якій надзвичайно високою є можливість появи помилок. Головною проблемою при цьому є визначення всіх відповідних джерел помилок, щоб зрозуміти їх взаємодію і усунути викликані відповідною поняттєвою динамікою загрози помилкового перекладу.

У зв'язку з міждисциплінарною орієнтацією, практичним сенсом і соціальною значущістю проблем, що постають при юридичному перекладі, а також через великий потенційний ризик неправильного перекладу, при здійсненні юридичного перекладу той, хто використовуватиме цільовий текст і його перекладач повинні звертати увагу на потенційні ризики. Ось декілька рекомендацій для цієї галузі:

1. Слід на основі європейських норм DIN 2345 (Замовлення на переклад) і EN 15038 (Послуги перекладу) підготувати систематизований стандарт з перекладу юридичних текстів, доповнивши їх аспектами із процедурами оцінювання якості юридичного перекладу.

2. Коментування й особливе маркування проблемних місць текстів перекладу у майбутньому може здійснюватись із використанням нових Інтернет-технологій, таких як лінки  /  посилання на відповідні джерела права або коментарі, що, як правило, значно покращує сприйняття матеріалу.

3. Юридичні двомовні і багатомовні словники слід укладати таким чином, щоб не давати підстави їх використання як однозначні і безсумнівні та явні джерела еквівалентів, а радше як спосіб для їхнього пошуку. Словникові статті мають бути коментованими і спонукати перекладача до написання своїх коментарів до текстів перекладу.

4. Усі офіційні переклади текстів нормативних актів повинні наводитись із коментарями щодо ступеню юридико-культурної адаптації тексту перекладу до тексту оригіналу.

5. При перекладі правничої літератури, всупереч звичайній практиці, з самого початку слід вказувати власну назву і пропозицію
з підзаголовком перекладача, наприклад, з доповненням "юридичний переклад ....", що відразу дає читачу знати, що текст
є інтерпретаційним продуктом.

Таким чином, очевидною є необхідність запровадження міждисциплінарної підготовки юридичних перекладачів, під час якої будуть засвоюватись не тільки знання мови і фаху, а й вивчатимуться і розроблятимуться методи і способи юридичного перекладу. Це, безсумнівно, буде найскладнішим і трудомістким,
а відтак дорогим навчанням, але на сучасному етапі і за існуючих темпів правового та культурного обміну, підготовці професіоналів з подвійною кваліфікацією в галузі права і мов навряд чи є альтернатива.

Було б доцільно розглянути, чи можуть на юридичних факультетах систематично готуватись фахівці, які здатні брати участь
в ролі експертів у двосторонньому взаємному спілкуванні. Вже сьогодні у перекладацькій службі ЄС послуги з перекладу правових актів надають т.з. юристи-лінгвісти1, які перекладають, або принаймні перевіряють виконані переклади. Що стосується порівняльної та аналітичної роботи юридичних перекладачів, то вони повинні отримати вищий юридичний і професійний статус (наприклад, з назвою "експерт з юридичного перекладу"). А посаду судового перекладача могли б обіймати лише експерти з юридичного перекладу.

Майже повна відсутність німецько-українських та українсько-німецьких правничих словників2 є ще однією проблемою для Німецько-українського правознавчого діалогу. У цій області юристи та лінгвісти обидвох країн мають практично з нуля порівняти повний спектр понять в усіх галузях права і створити галузеві термінологічні еквіваленти. Це величезне завдання, яке Центр міжкультурної фахової комунікації та гармонізації термінології міг би виконувати за відповідної підтримки та у співпраці з німецькими установами з правничої лінгвістики3.

9. Ризики

Складне фінансово-економічне становище України добре відоме в усьому світі. Тож за таких умов великі кроки навряд чи можна зробити. Це становище не короткотермінове, всі дані і факти підштовхують до висновку, що на його покращення потрібні роки.

Відтак, існує ризик того, що українські університети пропонуватимуть тільки основні послуги. Крім того, є великий ризик збільшення "витоку мізків" в економіку зарубіжних країн. Це стосується не тільки викладачів, професорів, але й студентів.

Пропоновані реформи спрямовуються на усталені структури і зачіпатимуть людські стосунки. Тому можна очікувати ще й відповідного супротиву. Як відомо, на початку усі реформи провокують розумні контрзаходи. Слід пам'ятати, що реформи в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка спочатку застосовуватимуться тільки в цьому університеті, але він конкурує з іншими. Тому важливо, щоб в Національному університеті імені Тараса Шевченка сформувалася одностайність щодо того, що ці реформи мають високу якість і повинні проводитись.

Крім того, важливу роль у становленні вітчизняної юридичної науки відіграють мережі з німецьких та інших європейських університетів. Якщо не вдасться організувати стабільний і регулярний обмін досвідом і фінансування роботи з реформування, то виникне небезпека розчленування і втрати ефекту реформ.

Усі зацікавлені сторони повинні мають чітко зрозуміти, що йдеться про "або або", а не про вжиття косметичних заходів.


1 http://www.europarl.europa.eu/aboutparliament/de/007e69770f/Mehrsprachigkeit.html.

2 Єдиний сучасний коментований словник стосується лише однієї галузі права, див. Німецько-українсько-російський коментований словник з адміністративного права / Укл. Шлоер Б., Сойко І. / Заг. ред. Б. Шлоера та Ю. Зайцева К. : Український центр правничих студій, 2003. 464 с.

3 Наприклад, з Центром Європейської правничої лінгвістики  http://erl.phil-fak.uni-koeln.de/ або з Центром правничої лінгвістики  http://zentrum-rechtslinguistik.de/.