ПЕРЕДНЄ СЛОВО УКЛАДАЧА

Внаслідок пережитого за часів німецького фашизму нині поняття людської гідності постійно згадують у міжнародних угодах та національних конституціях. Однак написати певні положення значно легше, аніж втілити їх у життя.

Це особливою мірою стосується людської гідності, оскільки це поняття має доволі складний для опису зміст. Його можна намагатися зрозуміти, вдаючись до філософії, соціології, політології або правознавства. Та орієнтиром для розуміння поняття людської гідності повинна стати його дія у реальному житті. Саме це є причиною, чому частина 3 ст. 8 Конституції України, у якій йдеться про поняття людської гідності, є нормою прямої дії. Адже Основний Закон – не збірка теоретичних положень.

Відрадно, що саме питання щодо дії людської гідності в реальному житті вже на початку заходу порушила к.ю.н. Еліна Шишкіна. Зокрема, через низку глибоких філософських міркувань вона переконує у необхідності застосування принципів поваги до людської гідності у рішеннях Конституційного суду України. Актуальним це питання, вважає науковець, є і в деяких правовідносинах, що виникли як наслідок подій останніх років.

Результат її аналізу є приголомшуючим: за всі роки своєї діяльності Конституційний суд України жодного разу не надав тлумачення поняттю «людська гідність». І лише в одній Окремій думці до рішення КСУ один із його суддів намагався описати зміст цього поняття. Цілком зрозуміло, що мовчання суду щодо розуміння цього конституційного поняття створює перешкоду для розвитку і застосування критеріїв людської гідності в українському праві. Саме про це свідчать факти новітньої історії, наведені пані Е. Шишкіною.

Багатьох інших аспектів цієї проблеми торкається і решта доповідачів. Так, приклади польського професора Я. Добковського стосуються відносин між поліцією та громадянином – тобто тієї галузі, де порушення людської гідності є типовою проблемою. У своїй доповіді він, зокрема, відчутно розширює кількість сфер, де недотримання вимог поваги до людської гідності трапляється найчастіше.

А його співвітчизник професор М. Садовський вказав на абсолютність гарантії людської гідності у польському суспільному житті. На конкретних прикладах відомих рішень німецьких, польських та європейських судів він доводить, що конституційно-правова гарантія поваги до людської гідності чинить великий вплив на реальне життя.

Своїх колег доповнює і німецький професор М. Ленер, який на прикладі діяльності Федерального конституційного суду Німеччини показує, як елементи поняття людської гідності впливають на практику правозастосування. Питання, яке професор ставить на початку доповіді, а саме: «чи відіграє людська гідність якусь роль у податковому праві?», стало певним сигналом для теоретичного розгляду поняття людської гідності. А керування Федеральним конституційним судом Німеччини критеріями людської гідності при вирішенні питання щодо конституційності норм про зменшення податків для багатодітних сімей або надання соціальної допомоги повертає питання людської гідності із теоретичної у практичну площину.

Проблемою сьогодення вважає порушення людської гідності і український правознавець, к.ю.н. В. Шишкін, котрий на обговорення виносить питання правової невизначеності статусу учасників АТО на сході України і, відповідно, їхнього соціального забезпечення. Він вважає, що недостатньо обґрунтоване і неоднакове ставлення до певних суспільних груп є явним порушенням людської гідності.

Дискусія, розпочата пані Е. Шишкіною, показала, що через брак розуміння поняття «людська гідність» в українському праві будь-який громадянин може бути позбавлений захисту у реальному житті. Очевидним став і той факт, що вчення про основоположні права та методи тлумачення конституцій у різних країнах поки що мають свої, а, відтак, різні національні традиції. Тому у цьому питанні ще необхідно досягати більш-менш чіткого загальноєвропейського консенсусу. Адже, як було зазначено на початку, людська гідність повинна бути втіленою у життя.

Одним з перших кроків на цьому шляху і стало проведення цього заходу, який відбувся 10 та 11 жовтня 2016 року завдяки фінансовій підтримці Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина, за що організатори висловлюють йому щиру подяку. Організація тристоронньої зустрічі, як відомо, вимагає особливих зусиль. З огляду на це, щиро дякуємо за працю членам «Німецько-українського правознавчого діалогу», співробітникам Центру німецького права і Центру польського права при юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з-поміж яких чудову командну роботу показали колеги Я. Ляшко, Т. Соколан, В. Асаулюк та Б. Кольченко. Такий захід за участі міжнародних доповідачів – це складне завдання і для усних перекладачів, тож висловлюємо щиру подяку доц. І. Сойку, а також колегам Т. Супрун, Л .Яковенко та Т. Чужій. Своїх зусиль доклали і доц. О. Радишевська та проф. О. Шаблій, які забезпечили письмовий переклад численних матеріалів семінару. Окрему подяку від усіх організаторів та учасників висловлюємо проф. Р. Мельнику. Без його виваженого і впевненого управління усіма організаційними процесами цей семінар не пройшов би настільки вдало.

Д-р Бернгард Шлоер